до якого жанру належить картина Антона Манастирського " запорожець"?

орлиний зір,орлине крило,орлиний ніс?

творчість Т.Шевченка починається з балади. Це були перші його літературні спроби. Він написав балади Тополя Причинна Утоплена. Повертається він до цього жанру і в подальші роки своєї творчості. Балади Т. Шевченка мають фольклорну основу. Оскільки Т. Шевченко любив співати то він знав і співав народні балади. А особливо йому подобалась балада Ой чиє ж то жито. У 1839 році в Петербурзі під час навчання в Академії мистецтв він написав баладу Тополя, яка написана в романтичному стилі. Завдання з української літератури 1. Допишіть речення і дайте повну аргументоавну відповідь у вигляді твору – роздумуВірш «Мені тринадцятий минало» - твір про… 12 б 2.Робота з деформованим текстом. Запишіть правильний варіант творуЗасіяло сонце неначеСтало неначе на світі вселани, моє… гаї, сади…жартуючи і ми погналидо води чужі ягнята. 2 б 3.Розгадайте кросворд «Знавці Шевченкового заповіту»1.Якою кров'ю треба волю окропити?2.Автор заповідає похоронити себе на3.Спочатку…, а потім вставайте.4.Головна річка України.5. «Вражою злою кров'ю…окропіте»6. «Поховайте мене на…»7.Яке слово є закликом до боротьби?

У кожного, як стверджує одна романтична сага, є два береги — од якого людина одпливає і до якого мав неодмінно причалити. На цій довгій дорозі зустрічається чимало інших, не менш значних. Серед таких — берег надії, берег юності, берег любові...
І все ж, хоч би де зупинялася людина, на цих почасти нетривких і мінливих берегах — пристанищах, чи, як їх іще назвав відомий поет, «білих островах», їй неодмінно світитиме далеким вогником, оповитим щемним і невситливим спогадом, отой найперший — Берег Дитинства.
Знати свій берег, любити його, не вивітрювати з пам'яті, пронести його через усе життя, невсипуще тягтися до нього, жити ним — що є святіше й дорожче?! Людина без Берега Дитинства стає забудькуватою, безпринципною, може переродитися, стати безбатченком.
Один з найвідоміших українських кобзарів Єгор Мовчан, котрого Максим Рильський образно назвав пісенним Гомером сучасності і з яким підтримував найтісніші зв'язки, на схилі літ надумав одвідати могилу Тараса Шевченка. То була його остання мандрівка.
Дорогою до Канева Єгор Мовчан і його колеги зробили зупинку в одному з сіл Київщини. До оселі, де перепочивали мандрівники, зібралося багато людей, щоб послухати віртуозну гру дзвінкоголосого кобзаря. Коли ж, нарешті, надійшов час знову вирушати в дорогу, гостинні селяни поцікавилися: чим би могли вони віддячити щедрому співакові?
Єгор Хомич, трохи подумавши, мовив: «Найкращим віддарунком буде, якщо допоможете мені зробити мандрівку в дитинство. У юному віці, захворівши на віспу, я осліп і відтоді живу уявою своєї приземкуватої хатини, покритої солом'яною стріхою. Допоможіть на схилі літ відчути на доторк дитинство...»
Спорядили настил, підсадили повитого літами чоловіка і затихли в очікуванні. Він з якимсь боязким трепетом доторкнувся стріхи, довго обласкував долонями солом'яні цурупалки, наче пестив малу дитину. Натомість повернувся до людей, мовив слізно: «Спасибі вам, доро­генькі мої, за живу мандрівку в далекий світ дитинства. Уклінно дякую вам!»Повернення до дитинства ще не означає тужити за старим — у даному випадкові ми вкладаємо в це понят­тя глибший зміст: причетність до землі, де народився, кращих родових традицій, синівського обов'язку.Де б не проживала людина, куди б не закинула її до­ля, але отой «солодкий та коханий дим» рідного краю має завжди бути присутнім, предметно відчутним на до­тик незгаслої пам'яті з Берега Дитинства. І хоч-не-хоч, а таки ще раз доведеться процитувати Максима Рильського, який писав: «Гребінчине «ви, братця, все-таки домівки не цурайтесь», треба раз у раз пам'ятати, розуміючи під домівкою і рідний край, і рідну мову, і берізку біля рідної хати, і те оточення, серед якого ти зріс, тих людей, які помогли тобі стати на ноги і навчили тебе добра...» (В. Скуратівський.)