Опиши свыйську тварину, змальовуючи не лише ъъ зовнышный вигляд, а й звички.
5-9 класс
|
Курка - це птах. Вона несе яйця. На ній багато пір'я, воно закінчується на хвості. Голова маленька з червоним гребінчиком на голові. Вона має дзьоб, яким вона їсть, п'є. Також, курочка полюбляє зерно, кукурудзу. В неї дві лапи. На кожній лапі в неї кігті. Вона Любить ходити по подвір " ю .
Другие вопросы из категории
Спiвати голосно
Сидiти за партою
Розфарбованний глечик
Визначте яки це словосполучення ( пошир, непошир, прийм, безприйм, дiеслiвне, прилягання, керування, узгод)
Читайте также
2. Не лише майбутнє, а й минуле.....
На виставці
Ми побували на виставці акварелей Тараса Шевченка. Кожна робота художника – це справжня перлина. Чудовий пейзажист, Шевченко малює – тодішню Україну – її хутори, містечка, пам’ятки архітектури, воскрешає сторінки славної історії України. В акварелях, виконаних на Аральському морі, у горах Каратау, постають суворі краєвиди гірської місцевості. Художник достає девовожних ефектів у передачі простору, світла, повітря і кольору. Кожен із нас пересвідчився, що Шевченко не лише геніальний поет, а й геніальний художник.
Колись навесні,
Любо лилися в пташиному хорі
Пісні голосні;
Грала промінням, ясним самоцвітом
Порання роса,
І усміхалась весняним привітом
Натури краса.
Гордо палала троянда розкішна,
Найкраща з квіток, –
Барвою й пахом вродливиця пишна
Красила садок.
А соловейко троянді вродливій
Так любо співав,
Голосом дивним співець чарівливий
Садки розвивав;
Слав до вечірньої зорі прощання,
Що гасла вгорі,
Ще ж голосніше співав на вітання
Поранній зорі…
Вже пролетів, немов пташка зальотна,
Весняний той час, –
Осінь холодная, осінь вільготна
Панує у нас.
Тихо спускається нічка осіння, –
Година сумна;
Місяць холоднеє кида проміння;
Здалека луна
Пугача віщого крик – гук єдиний.
Діброва німа.
Де ж соловейко? де ж спів солов’їний?
Ох, де ж він? Нема!
В вирій полинув, де вічная весна,
Натхненний співець.
Вічно красує там рожа чудесна,
Там теплий вітрець;
Глухо і смутно кругом на просторі,
Мій гаю сумний!
Кинув співець тебе в тузі та в горі,
Тебе й край рідний.
Тиша така тепер всюди панує.
Лиш в листі сухім
Вітер зітха, мов дріада сумує,
Із жалем глухим.
Чом я не маю огнистого слова,
Палкого, чому?
Може б, та щира, гарячая мова
Зломила зиму!
І розлягалась би завжди по гаю
Ясна-голосна
Пісня, й розквітла б у рідному краю
Новая весна.
Та хоч би й крила мені солов’їні,
І воля своя, –
Я б не лишила тебе в самотині,
Країно моя!
Випиши з вірша «Співець» у зошит по два епітети, порівняння та персоніфікації.
Золоті ворота-пам*ятнік 11 століття