сервис вопросов и ответовжиття українців у середньовіччі
10-11 класс|
|
Monstr242
18 окт. 2013 г., 18:37:26 (10 лет назад)
Ireniren03
18 окт. 2013 г., 21:10:00 (10 лет назад)
недавню історію Росії та Україні не можна розділити (як, втім, і зараз), а тоді це було взагалі єдине ціле. З кінця VI століття керівна роль серед південних східнослов'янських племен переходить до росах, або русів. Важливим джерелом про освіту і життя давньоруської держави являетя найдавніший літописний звід "Повість временних літ". Літопис складена в 12 ст. ченцем Нестором, але в основу її лягли більш ранні джерела, що дозволили літописцю висвітлити життя східних слов'ян за декілька століть до того часу. По середній течії Дніпра, в районі Києва, жили "поляни, яже нині зовомуя Русь". За повідомленням літописця, труп спалювали, а потім "вложаху в судина малу, і постовляху на стовпі на путех". Арабський письменник Ібн-Даст так писав про наш народ: "країна-рівна і лісиста, в лісах вони і живуть. Не мають ні виноградників, ні ріллі. З дерева виробляють рід глеків, в яких у них і вулики для бджіл, і мед бджолиний зберігається. Сиджу називається. Вони пасуть свиней на зразок овець. За свідченням Прокопія "жили в паскудної хатах, розкиданих на великій відстані одна від одної". "Але навряд пролунає клич військової тривоги, - каже автор, - вони заберуть хліб. заховають його з золотом, сріблом і всякими дорогими речами в яму, поведуть дружин і дітей у надійне притулку, в укріплення, а не те і в ліси, і не залишиться на здобич у ворога нічого, крім одних хат, про яких вони не шкодують анітрохи ". І хоч у них немає постійної армії, - каже інший, - але вони могли б і не ховати. За 2 століття проникли в глиб південноруських степів. вийшли до Дону, колонізували межиріччі Волги та Оки, просунулися до Ладозького озера, Неві і Нарві . Населення колонізованих земель - тюркські, фінно-угорські, прибалтійські племена, галявині. Ту ж характеристику дає і Аль-Бекрі6 "народ - настільки могутній і страшний, що, якщо б вони не були розділені на безліч поколінь і родів, ніхто в світі їм б не міг протистояти ". Простодушні, привітні та гостинні, незалежно від національності гостя, в до домашня обстановці, на війні - непримиренні й нещадні до ворога.
Оце
Ответить
Другие вопросы из категории
Укажіть рядок, у якому в усіх словах буквосполучення дж,дз позначають один звук.
А) Надзвичайний, джунглі, підживити, г_удзик
Б) дзвін, джерело, їжджу, дзеркало
В) надземний, відзначити, підзвітний
В) підзахисний, джміль, підзолотити, піджарити
Укажіть рядок, у якому в усіх словах букви я,ю, є,ї
позначають два звуки
А) місячний, лисиця, клятва, гілля
Б)життя, пляма, страусеня, суддя
В) яблуко, приїжджати, явір, пір' їна
Г) пюре, свято, їсти, нявкати
Читайте также
Поставте розділові знаки, поясніть пунктограми.
1. У недобру для серця пору я сказала комусь Люблю. 2. Я так давно
тягнуся до краси та лиш тепер посміла попросити Навчи мене ботаніко роси з
пелюсток мрій на землю не трусити. 3. Роби добро мені казала мати і чисту
совість не віддай за шмати. 4. Мене ізмалку люблять всі дерева і розуміє
бузиновий Пан чому верба від крапель кришталева мені сказала Здрастуй! крізь
туман . 5. Важка у вас мова сказав іноземець-сусід я брався за неї але не осилив
як слід. 6. Ми діждемось що прийдуть і напишуть Тут був народ і звався
Україною. 7. Запитаймо у себе Відколи з якої пори почали українці себе у собі
зневажати. 8. Чи є що золота дорожче на землі? у мудреця спитали якось
люди. 9. Дні коротшають так само непомітно як людське життя думала
мати . 10. Тепер вже я кладу тобі на плечі руки і говорю Пробач моя вина.
11. Прийшла любов до мене й тихо прошептала Все тлінне в світі все це суєта.
12. Тим-то бабуся-покійничка було каже Не стає не стає моя дитино таких
дівчат і козаків на Вкраїні як за мого дівування було. 13. Хіба щось погане
приснилося? питають мати і знову заходжуються дмухати в жарину. 14. Ось
я йду! обізвалась зима. 15. Ох голубе Лисиця застогнала Бодай би вже й не
жить як отаке терпіть . 16. Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб
надаремно 17. Коли шептав тобі Кохаю я був як травень молодий. 18. Час
минає! звикли ви казати. 19. Невже це він співав? здивувалася дівчина. 20. Де ви
були? запитала з тривогою. Я вже зачекалася. 21. І прошепчу тобі Кохаю… за
тебе Богу помолюсь.
доповнити речення однорідними членами
На уроці української мови ми слухаємо, ... , ... .
Вулицями міста їздять трамваї, ... , ... .
На Буковині живуть українці,румуни, ... , ... .
Мені потрібен переказ таксту "Ікона" на завтра, а переказ для мене найстрашніше завдання! Допоможіть будь ласка! Ну будь ласочка!Роман стрімко
переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.
Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть.
Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати який сувенір з рідної України – їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити…
Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.
- Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? – верескнув він. – Дивись.
Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «…під впливом інженери… згідно з якими архітектурний стиль… »
- Хтось узяв рівненьку дощечку, - пояснював Ханенко, - наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано, - хмикнув, - але на продаж не йде. Тобто, - поправився, - на сувенір не згодиться.
Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:
- Ікону давно продав?
Антон вперся поглядом у темні очі Романа.
- Давно. З рік тому, у місті.
- Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси, - мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.
- Розказуй хоч всьому кутку, хоч на все село кричи, - насмішкувато крикнув йому в спину Антон. – Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.
Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.
- Діти… мої… мабуть… до ранку не доживу… - з натугою вилітали з побілілих уст слова. – Довго я… ходила… по цій землі… Живіть і ви… довго… Ікону бережіть… І вона… вас… оберігатиме…
Вы находитесь на странице вопроса "життя українців у середньовіччі", категории "українська мова". Данный вопрос относится к разделу "10-11" классов. Здесь вы сможете получить ответ, а также обсудить вопрос с посетителями сайта. Автоматический умный поиск поможет найти похожие вопросы в категории "українська мова". Если ваш вопрос отличается или ответы не подходят, вы можете задать новый вопрос, воспользовавшись кнопкой в верхней части сайта.