Пояснити усі розділові знаки.
5-9 класс
|
Що, на вашу думку, спільного між школярами, студентами і,уявіть собі,
депутатами? Я вже мовчу про собак. Мабуть, ніколи не здогадаєтеся: канікули!
Не знаю, як у депутатів, а невже й у чотириногих друзів бувають канікули?
Історія цього солодкого кожному школяреві слова сягає сивої давнини,
отож полиньмо до Стародавнього Риму.
З двадцять другого липня по двадцять третє серпня Сонце перебуває в
сузір'ї Пса, а поява над горизонтом зірки Сіріус із цього сузір'я збігалася з
початком великої спеки, тому саме в цей час римський сенат робив у своїх
засіданнях перерву, яку називали канікулами. Чому саме так називали? Ось тут
і зарито собаку: якщо перекласти з латини слово "канікули", то й вийде назва
нашого чотириногого друга. Згодом канікулами почали називати літню перерву в
роботі навчальних закладів, а ще пізніше - узагалі будь-яку усталену перерву
в навчанні учнів і студентів. До речі, цим словом називають сьогодні й перерву
в роботі Верховної Ради України.
І вкотре переконуєшся: скільки таємниць приховує мова - цей океан
людської творчості й мудрості!
На вашу думку - вставне слово
Школярами, студентами, депутатами - однорідні члени речення
Мабуть - вставне слово
:канікули - безсполучникове речення
не знаю, як у депутатів- складнопідрядне речення
сивої давнини, отож - безсполучникове речення. Отож - вставне слово, комами не виділяється, бо це виняток
Пса, а поява - складносурядне речення
спеки, тому - складнопідрядне речення
перерву, яку - складнопідрядне
зарито собаку: якщо - безсполучникове
якщо перекласти..., то - складнопідрядне
закладів, а ще - складносурядне
пізніше - узагалі - пропущено член речення, замість нього тире
до речі - вставне слово
переконуєшся: скільки - безсполучникове
мова - цей океан - мова - підмет, океан - присудок. Оскільки вони виражаються одну й ту саму частину мови (іменники), між ними ставимо тире
Другие вопросы из категории
- Ну вчора був прикол? Прикинь: вихожу,тіпа, із кафе, а мій батяня на зустріч! Тепер він вечіром мене не пустить ніде.
- Да, ти обламався.
-Врубайся, в одного пацана попсу слухали. Обалденна музика.
- Знаю, то прікольний музон.
Читайте также
луги і долини заводи донбаські . і гори Карпат .. В Та тут на просторі .в доспілому житі . неначе проходить дитинство моє. Г Слова --- це ті ж зерна що впали в родючу землю . Д Любімо рідну мову. бережімо її як сестру . як матір.
и і долини заводи донбаські,і гори Карпат .. В Та тут на просторі ,в досплому житі , неначе проходить дитинство моє . Г Слова --- це ті ж зерна що впали в родючу землю. Д Любімо рідну мову , бережімо її як сестру , як матір.
Бджільництво відоме людині щонайменше п'ятнадцять тисяч років. Щоправда, спочатку бджіл не розводили у вуликах, а полювали на них. Лише у вісімнадцятому столітті люди навчилися робити вулики, з яких можна було виймати стільники, не вбиваючи бджолину сім'ю.
Сім'я існує за принципом, властивим для всіх суспільних комах. Роботи в бджіл багато. Як і в мурах, у них існує фахова спеціальність. Однак якщо мураха визначається з фахом один раз на все життя, то бджоли з віком його змінюють. Це дуже цікаве явище. Перші дні життя бджілці доручають роботу прибиральниці: вона вичищає старі чарунки, потім працює годувальницею — годує робочих бджіл спочатку квітковим пилком, а потім і маточним молочком. Згодом вона приймає корм, стає будівельницею, далі — охоронцем. Найвідповідальнішу роботу, збирання нектару, виконують найстарші бджоли.
Мед — не просто згущений нектар. У бджоли він зазнає складних хімічних перетворень, збагачується органічними кислотами, ферментами, бактерицидними речовинами. Потім бджола передає краплину іншій бджолі, яка продовжує процес. Урешті-решт крапля напівфабрикату виділяється в чарунку стільника. Після цього відбувається процес згущення меду. Стільки праці заради краплинки меду, яку майже неможливо побачити неозброєним оком!
Я зрозумів що кохав її як і завжди як і весь цей час...
как расставить знаки препинания
Я понял что любил ее как і всегда как и все это время
Вепр затравлений
собаками загнаний на списи стікаючи гарячою кров’ю в останній несамовитості
гриз залізо наконечників трощив дерево списівищ. Його випружене тіло лиховісно
скрикувало в тисячних вогнях, воно ось-ось мало вибухнути червоною кривавістю.
Але звір видно відчував наближення останньої миті. Він не хотів смерті прагнув
уникнути того кінця, після якого вже не буває початку. Переповнений передсмертним
риком він жахнув з кола знищення. Його
затьмарені болем очі все ж здобулися на ще одне зусилля, щоб забачити вільний
проміжок. Задране в лютій зневазі рило хапливо нюшило дорогу, заволохатілі вуха
вловлювали щонайменші продихи лісового повіву волі. Умить лишив кабан у тій
улоговині людей собак гострі довгі списи і помчав по схилу вгору, де самотньо
приглядався до ловів князь Ярослав (П. Загребельний).