Учителька пояснила учням пряму мову.. --Розкажи,як ти засвоїв, --проси вона вову. Той подвився , посопив, упер очи в раму. --Тому мова ця пряма,що

1)Мій життєвий вибір.
2)Якою людиною я хочу бути.
3)Мої моральні принципи.

У кожного, як стверджує одна романтична сага, є два береги — од якого людина одпливає і до якого мав неодмінно причалити. На цій довгій дорозі зустрічається чимало інших, не менш значних. Серед таких — берег надії, берег юності, берег любові...
І все ж, хоч би де зупинялася людина, на цих почасти нетривких і мінливих берегах — пристанищах, чи, як їх іще назвав відомий поет, «білих островах», їй неодмінно світитиме далеким вогником, оповитим щемним і невситливим спогадом, отой найперший — Берег Дитинства.
Знати свій берег, любити його, не вивітрювати з пам'яті, пронести його через усе життя, невсипуще тягтися до нього, жити ним — що є святіше й дорожче?! Людина без Берега Дитинства стає забудькуватою, безпринципною, може переродитися, стати безбатченком.
Один з найвідоміших українських кобзарів Єгор Мовчан, котрого Максим Рильський образно назвав пісенним Гомером сучасності і з яким підтримував найтісніші зв'язки, на схилі літ надумав одвідати могилу Тараса Шевченка. То була його остання мандрівка.
Дорогою до Канева Єгор Мовчан і його колеги зробили зупинку в одному з сіл Київщини. До оселі, де перепочивали мандрівники, зібралося багато людей, щоб послухати віртуозну гру дзвінкоголосого кобзаря. Коли ж, нарешті, надійшов час знову вирушати в дорогу, гостинні селяни поцікавилися: чим би могли вони віддячити щедрому співакові?
Єгор Хомич, трохи подумавши, мовив: «Найкращим віддарунком буде, якщо допоможете мені зробити мандрівку в дитинство. У юному віці, захворівши на віспу, я осліп і відтоді живу уявою своєї приземкуватої хатини, покритої солом'яною стріхою. Допоможіть на схилі літ відчути на доторк дитинство...»
Спорядили настил, підсадили повитого літами чоловіка і затихли в очікуванні. Він з якимсь боязким трепетом доторкнувся стріхи, довго обласкував долонями солом'яні цурупалки, наче пестив малу дитину. Натомість повернувся до людей, мовив слізно: «Спасибі вам, доро­генькі мої, за живу мандрівку в далекий світ дитинства. Уклінно дякую вам!»Повернення до дитинства ще не означає тужити за старим — у даному випадкові ми вкладаємо в це понят­тя глибший зміст: причетність до землі, де народився, кращих родових традицій, синівського обов'язку.Де б не проживала людина, куди б не закинула її до­ля, але отой «солодкий та коханий дим» рідного краю має завжди бути присутнім, предметно відчутним на до­тик незгаслої пам'яті з Берега Дитинства. І хоч-не-хоч, а таки ще раз доведеться процитувати Максима Рильського, який писав: «Гребінчине «ви, братця, все-таки домівки не цурайтесь», треба раз у раз пам'ятати, розуміючи під домівкою і рідний край, і рідну мову, і берізку біля рідної хати, і те оточення, серед якого ти зріс, тих людей, які помогли тобі стати на ноги і навчили тебе добра...» (В. Скуратівський.)

У кожного, як стверджує одна романтична сага, є два береги — од якого людина одпливає і до якого мав неодмінно причалити. На цій довгій дорозі зустрічається чимало інших, не менш значних. Серед таких — берег надії, берег юності, берег любові...
І все ж, хоч би де зупинялася людина, на цих почасти нетривких і мінливих берегах — пристанищах, чи, як їх іще назвав відомий поет, «білих островах», їй неодмінно світитиме далеким вогником, оповитим щемним і невситливим спогадом, отой найперший — Берег Дитинства.
Знати свій берег, любити його, не вивітрювати з пам'яті, пронести його через усе життя, невсипуще тягтися до нього, жити ним — що є святіше й дорожче?! Людина без Берега Дитинства стає забудькуватою, безпринципною, може переродитися, стати безбатченком.
Один з найвідоміших українських кобзарів Єгор Мовчан, котрого Максим Рильський образно назвав пісенним Гомером сучасності і з яким підтримував найтісніші зв'язки, на схилі літ надумав одвідати могилу Тараса Шевченка. То була його остання мандрівка.
Дорогою до Канева Єгор Мовчан і його колеги зробили зупинку в одному з сіл Київщини. До оселі, де перепочивали мандрівники, зібралося багато людей, щоб послухати віртуозну гру дзвінкоголосого кобзаря. Коли ж, нарешті, надійшов час знову вирушати в дорогу, гостинні селяни поцікавилися: чим би могли вони віддячити щедрому співакові?
Єгор Хомич, трохи подумавши, мовив: «Найкращим віддарунком буде, якщо допоможете мені зробити мандрівку в дитинство. У юному віці, захворівши на віспу, я осліп і відтоді живу уявою своєї приземкуватої хатини, покритої солом'яною стріхою. Допоможіть на схилі літ відчути на доторк дитинство...»
Спорядили настил, підсадили повитого літами чоловіка і затихли в очікуванні. Він з якимсь боязким трепетом доторкнувся стріхи, довго обласкував долонями солом'яні цурупалки, наче пестив малу дитину. Натомість повернувся до людей, мовив слізно: «Спасибі вам, дорогенькі мої, за живу мандрівку в далекий світ дитинства. Уклінно дякую вам!»Повернення до дитинства ще не означає тужити за старим — у даному випадкові ми вкладаємо в це поняття глибший зміст: причетність до землі, де народився, кращих родових традицій, синівського обов'язку.Де б не проживала людина, куди б не закинула її доля, але отой «солодкий та коханий дим» рідного краю має завжди бути присутнім, предметно відчутним на дотик незгаслої пам'яті з Берега Дитинства. І хоч-не-хоч, а таки ще раз доведеться процитувати Максима Рильського, який писав: «Гребінчине «ви, братця, все-таки домівки не цурайтесь», треба раз у раз пам'ятати, розуміючи під домівкою і рідний край, і рідну мову, і берізку біля рідної хати, і те оточення, серед якого ти зріс, тих людей, які помогли тобі стати на ноги і навчили тебе добра...» (В. Скуратівський.)

1. Укажіть СПР:
А) На вулиці нікого не видно, але село вже проснулось.
Б) У різну пору року лютневий сніг цвіте по-різному, проте зараз розцвів чи не найяскравіше.
В) Зоряно над селищами було, а в степах хмара заходила й ламалися стебла блискавок.
Г) Мені чути, як коні похрумкують молодою травицею, поволеньки, вдячно дякують.
2. Укажіть СПР, у якому засобом зв’язку є сполучник:
А) Дитячим щебетом починається ранок на одному з мальовничих півостровів, що по-тутешньому зветься просто кут.
Б) Яблуні, що ростуть уздовж дороги, укриті білим цвітом.
В) На тім місці виросло деревце, що навесні зацвіло пишним білим цвітом.
Г) Він сказав, що на ніч буде мороз.
3. Укажіть СПР, у якому засобом зв’язку є сполучне слово:
А) Здавалось, що пісня не просто народжується з їхніх грудей, а йде разом з матір’ю та бабою Килиною в одному гурті.
Б) Навалилися такі могутні сліпі сніги, що навіть він, Сіроманець, злякався.
В) Людям іноді важко збагнути, що не все можна купити за гроші.
Г) Твоя душа готова вмістити в тобі все, що вміщає в собі душа Княжої гори.
4. Укажіть СПР з кількома підрядними:
А) Климко звівся на лікоть, щоб краще було видно шлях, яким йому йти далі.
Б) Коли потрапляєш у заповідний степ на початку травня, то перед очима розгортається багатобарвний калейдоскоп степового травостою.
В) Коли ти маєш чоботи, то ноги тебе несуть, мов крила.
Г) Осінь танула, мов воскова свічка, ставала все прозорішою й легшою.
5. Укажіть речення, у якому правильно визначено вид підрядної частини:
А) А хто стрічався на шляху зо мною, того я щирим серденьком вітала. (підрядне допустове)
Б) Лише по незначних прикладах можна вгадать, де цвіла рослина. (підрядне з’ясувальне)
В) Погляд спочиває на пшеницях, що підходять аж до посадки. (підрядне з’ясувальне)
Г) І тоді стало чути, як весело видзвонює в тиші вода. (підрядне порівняльне)
6. Укажіть СПР з послідовною підрядністю:
А) І як тільки хліб трохи остигне, мати покладе його на покуті, накривши вишитим рушником.
Б) Коли збігти на могилу, то звідси видно, як степ маревіє на південь.
В) Сьогорічна осінь, десь блукаючи за видноколами, усе ближче підступала до видимого світу, у якому живеш і в якому перебуває твоя душа.
Г) Сизий бузок, котрим обсаджені були стежки, переліз на гладеньке місце й вільно ріс собі там, де ходили людські ноги.
7. Установіть відповідність:
1 означальне А) Матінка не дурно казали, що світ не без добрих людей.
2 з’ясувальне Б) Було так тихо, що навіть шелест листя здавався великим шумом.
3 наслідку В) Моря перелетиш і не впадеш, допоки буде в серці рідна мова.
4 часу Г) На небі збиралися великі хмари, так що можна сподіватися дощу.
Д) Англія – перша неслов’янська країна, де з’явилися переклади
українських дум.
ІІ рівень (4 б.)
8. Поставити розділові знаки, скласти схеми, визначити види підрядних речень:
1. У цім місці річка що текла крутячись та петляючи між хребтами робила круте коліно. 2. На ніч щоб захиститися від вітру треба було забиратися в саму гущавину лісу. 3. Як захоче коза сіна то до воза прийде. 4 Ми живемо отут на землі край Чумацького Шляху на узбіччі де пахне полин і блакитний чебрець де кропива глуха вироста із космічного праху і на пил обертається Місяця срібний вінець.
ІІІ рівень (3 б.). 9. Поставити розділові знаки, скласти схему, визначити вид підрядності:
Усіх хто живе в Україні повинна об’єднувати в суспільство українська мова котру треба знати.
10. Доповніть СПР, вписавши головну частину такого змісту, щоб в одному випадку утворилось речення з підрядним з’ясувальним, а в іншому – з мети:
…, щоб ми добре підготувалися.