що означає опинитися просто неба

особливими пахощами степового різнотрав’я, гарячим лоєм отари, батьковим чабанським духом та відкритою навстіж сухою кошарою. Спочиває степ, сизіє, бузковіє, гасне, набираючись прохолоди після денної сліпучої спеки. Вечірня зірка, далека невідома красуня, алмазно світить з неба. Місяць зійшов, прадавнє козацьке сонце. Тиша, тиша, мов на дні океану. Океан місячної ночі розливається навкруги. І глибину тиші не зменшує ні сюрчання коника десь у траві, ні шелест тополиного вершечка. Як можна не любити цей зоряний степ уночі! Десь пісня тане далека, наче крізь сон. Повітря чисте, запашне. А над тобою простір, всіяний зорями. Світлою порошею курить Чумацький Шлях – шлях твоїх пращурів, що проходили тут чумаками в чорних дігтярних сорочках... (О.Гончар).

мати кінця-краю, йти як не своїми ногами, спати без задніх ніг, жити на широку ногу.