Спростуйте думку письменника "Ніщо так не розбещує народ ,як звичка ненавидити"

страшно гинути від голоду.Летівши він раптом побачив горобину,до якої з усіх боків зліталися пташки. Горобчик тихеньким голосом попросив деревця ягідок. Горобина сказала: "Ти один хто спитав дозволу,тому я буду годувати тебе всю зиму." Горобина розкрила свої грона і городчик сівши на них ласував ягідками до схочу.

скромність,привітність,щирість,доброзичливість.А поччутя власної гідності й честі ніколи не дозволить принижуватися,бути нечесним.І навпаки:ніщо так не викликає зневаги й обурення,як вияв підлабузництва,нахабності,бездушності.Тож будьмо,друже,завжди людяними!

спiвають лебединi крила. Я прислухаюсь до їхнього спiву, i менi теж хочеться полетiти за лебедями, тому й пiдiймаю руки, наче крила. I радiсть, i смуток, i срiбний передзвiн огортають та й огортають мене своїм снуванням.

Я стаю нiби меншим, а навколо бiльшає, росте i мiниться увесь свiт: i загачене бiлими хмарами небо, i одноногi скрипучi журавлi, що нiкуди не полетять, i полатанi веселим зеленим мохом стрiхи, i блакитна дiброва пiд селом, i чорнотiла земля, що пробилася з-пiд снiгу.

I цей увесь свiт тріпоче, мiниться в моїх очах i вiддаляє та й вiддаляє лебедiв. Але я не хочу, щоб вони відлiтали вiд нас. От коли б якимсь дивом послухали мене: зробили круг над селом i знову пролетiли над нашою хатою. А в цей час надi мною твориться диво: хтось невидимим смичком провiв по синьому пiднебессi, по бiлих хмарах, i вони забринiли, як скрипка. Я тягнусь догори i сам собi не вiрю: знову над нашою хатою пролiтають лебедi!


вопрос....знайди у текстi п'ять iменникiв. Вы знаете вiдмiнок кожного з них ,назви початкову форму.

Іменники скромність, привітність, щирість- якого відмінку, називного чи знахідного і чому?