Серпневе сонце стирало бруд з білих хаток,мережило чорні шляхи що гнали їх далеко. Повний сентаксичний

ласка дуже короткий

Своi, рокiв, походiв, iхнiй, свого, погоду.

кота. Пішли на базар і купили… Ні! Не самовар! А кота! Був собі котик
біленький, лапки і хвостик чорненькі, вушка стирчали сіренькі, а
мордочка була кругленька. І такий він був ласкавий і чепурненький, що
тіточка з дядечком вирішили забрати його до себе жити. Назвали котика
просто — Кузя. Котик ріс-ріс і виріс. Вушка в нього стали великими,
лапки стали лапищами, хвіст став хвостищем. І дуже полюбляв кіт виходити
на полювання. То мишку підстереже, то горобчика, то синичку, а то й
велику сороку принесе додому.
- То все пустощі, — говорив Кузя своїм знайомим котам. Я от увечері виходжу на крокодила.
- Невже, няу? — дивувалися сусідські коти.
- Аякже. Скільки я буду на дрібноті сидіти?
Кузя вихвалявся своїми перемогами та навіть запросив на полювання
Сімбу й Короля — своїх друзів-котів. Увечері вони разом підкріпилися
котячим кормом і після перепочинку відправилися до величезної калюжі
посеред дороги.
- Залягайте в кущах і дивіться, як я здолаю це чудовисько, — гордовито заявив Кузя.
Сімба так перелякався, що заліз на дерево, а Король підкрався ближче
та сховався під опалим листям. Тільки Кузя залишався стійким і мужнім.
Він пригнувся та прокрався до крокодилячого лігва. Серце його
колотилося, але про це знав тільки він… Не один вечір вистежував Кузя це
чудовисько. Воно було неповоротким і великим. Часом опускалося глибше у
воду, а іноді валялося на березі незворушно, особливо, коли не було
дощу. Любило чудовисько пірнати під час дощу, коли машина через «озеро»
проїздила. Тоді все тіло пірнало під воду та знову вилазило на берег. І
кожного разу на тому самому місці.
Кузя чекав довго й терпляче. Заходив то справа, то зліва. Зрештою,
підкрався до крокодила і скочив йому на самісіньку спину, вхопившись
зубами в крокодилячий ніс. Але крокодил — ні з місця. Тільки зуби
посипалися. У Кузі. Цілих три зуби втратив Кузя в цьому двобої. А тут ще
й машина проїхала та разом із крокодилом накрила його хвилею бруду.
- Хе-хе, злізай, Сімбо, з дерева! Ти теж можеш вполювати та
кого крокодила. Бо ніякий це не крокодил, а звичайна дровиняка в калюжі.
Повернулися коти додому. Кузя скоро забув про своє невдале полювання.
І прожив ще довго й щасливо на радість тітоньці й Дядечкові. А молодим
котам часто розповідав про те, як давним-давно в цих краях водилися
крокодили та він усіх їх переміг.
Протистояння добра та зла в казці С. Маршака «Дванадцять вдісяців»
Декілька разів я читав казку «Дванадцять місяців», декілька разів
дивився відео. Казка мені дуже подобається. Одразу виникає симпатія до
пасербиці. Вона трудолюбива, добра. Дівчинка повертається додому в
зимову хуртовину й знов іде до лісу, бо жадібні мачуха зі своєю дочкою
мріють про золото. Вони вибирають найбільший кошик. Якщо в такий кошик
набрати пролісків, то «на золоті їстимеш-питимеш, у золоті ходитимеш, у
золото взуєшся, золотом пуха завісиш». І дівчина могла б не піти,
сховатися десь у затишку, а потім повернутися додому й сказати, що
пролісків у лісі не знайшла. Пасербиця так не робить. Вона не може
обманювати. І робить те, що їй наказали.
У казці на самому початку є ще один жорстокий персонаж — королева.
Вона також сирітка, як і пасербиця. Але вона має владу та зовсім не
думає про інших. Королева вередлива. Вона навіть не задумується над
чиїмось життям і вирішує стратити людину тільки тому, що «стратити»
коротше за «помилувати».
Мені було дуже жаль дівчинку. Заметіль, хуртовина, мороз. Вона
замерзає. Аж раптом — зустріч із місяцями. Тепер я розумію, що все буде
добре. І справді, добро перемагає. Молода королева, хоч і вередлива, але
розібралася, що баба з дочкою — «брехухи» і насправді не вони в ліс
ходили, не вони проліски збирали. Баба з дочкою були такі жадібні й
«гавкітливі», що перетворилися на собак. Королева навчилася бути
ввічливою та розумною.
У казці добро перемагає зло. І хоча баба з дочкою і перетворилися на
собак, вони ще можуть стати людьми, якщо будуть смирнішими й добрішими.
Самуїл Маршак показав, якими непривабливими бувають злі й вередливі
люди. Нікому не хочеться бути схожим на бабу та ЇЇ дочку. Казка вчить
бути добрим і чуйним.

веселка в просторі, в ній сонце промінням горить.4. Розтулило сонце золоті повіки, на сніги зчорнілі впали промені.

ІВАН ПІДКОВА

Було колись — в Україні

Ревіли гармати;

Було колись — запорожці

Вміли пановати.

Пановали, добували

І славу, і волю;

Минулося — осталися

Могили на полі.

Високії ті могили,

Де лягло спочити

Козацькеє біле тіло,

В китайку повите.

Високії ті могили

Чорніють, як гори,

Та про волю нишком в полі

З вітрами говорять.

Свідок слави дідівщини

З вітром розмовляє,

А внук косу несе в росу,

За ними співає.

Було колись — в Україні

Лихо танцьовало,

Журба в шинку мед-горілку

Поставцем кружала.

Було колись добре жити

На тій Україні...

А згадаймо! Може, серце

Хоч трохи спочине.

Чорна хмара з-за Лиману

Небо, сонце криє.

Синє море звірюкою

То стогне, то виє.

Дніпра гирло затопило.

«Ануте, хлоп’ята,

На байдаки! Море грає —

Ходім погуляти!»

Висипали запорожці —

Лиман човни вкрили.

«Грай же, море!» — заспівали,

Запінились хвилі.

Кругом хвилі, як ті гори:

Ні землі, ні неба.

Серце мліє, а козакам

Того тілько й треба.

Пливуть собі та співають;

Рибалка літає...

А попереду отаман

Веде, куди знає.

Похожає вздовж байдака,

Гасне люлька в роті;

Поглядає сюди-туди —

Де-то буть роботі?

Закрутивши чорні уси,

За ухо чуприну,

Підняв шапку — човни стали.

«Нехай ворог гине!

Не в Синопу, отамани,

Панове молодці,

А у Царград, до султана,

Поїдемо в гості!»

«Добре, батьку отамане!» —

Кругом заревіло.

«Спасибі вам!»

Надів шапку.

Знову закипіло

Синє море; вздовж байдака

Знову похожає

Пан отаман та на хвилю

Мовчки поглядає.

ВАРІАНТ 1

Завдання 1-6 мають по чотири варіанти відповідей, серед яких лише одна правильна. Виберіть правильну відповідь
1. Усі подані словосполучення є іменниковими в рядку:
A) робота над текстом, поради учням, день народження;
Б) спільно з другом, їхати верхи, накритий стіл;
B) писати листи, зробити по-своєму, сто років;
Г) вимита підлога, нова сукня, сидіти тихо.

2. Тире в неповному реченні ставиться в рядку:
A) Дерево шанують, як добре родить, а чоловіка як добре робить (Народна творчість).
Б) Я син народу, що вгору йде, хоч був закритий в льох (І. Франко).
B) Два чобота пара (Народна творчість).
Г) У нас кохати полюбить сновна, і серце з милим вік не розлучати (А. Малишко).

3. Однорідними означеннями ускладнене речення (розділові знаки пропущено):
A) Весна була рання дружна (3. Тулуб).
Б) Здорові кострубаті дуби грізно стояли в снігових заметах; їм було байдуже, що бурхав холодний вітер, ішов сніг… (М. Коцюбинський)
B) Після теплих літніх дощів хліба налилися колосом, пополовіли, а десь за тиждень взялися бронзою (І. Цюпа).
Г) Сподом попід ті стіни вузькою щілиною шумів і пінився студений гірський потік (І. Франко).

4. Поширеним звертанням ускладнене речення:
A) Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги (В.Симоненко).
Б) Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така (К. Мотрич).
B) «Слава тобі, Дніпре!» – нодумки зашепотів ніби молитву Андрій (С. Плачинда).
Г) Я люблю тебе, поле, простір твій, широчінь, твої пахощі й цвіт (П.Дорошко).

5. Помилки відсутні в реченні:
A) Гуляючи в лісі, ми милувалися красою природи, збирали квіти та ягоди.
Б) Побувавши в Єгипті, Лесею Українкою було написано вірш «Напис в руїні».
B) Розквітаючі дерева наповнювали сад тонкими пахощами весни.
Г) Не дивлячись на несприятливі погодні умови, експедиція продовжувала свій шлях.

6. Відокремлений член є обставиною в реченні:
A) Пішов Гонта, похилившись (Т. Шевченко).
Б) Часом, злякана нами, з дерева з шурхотом спурхувала птиця (В. Винниченко).
B) Особливе місце в літературі для дітей займає поезія, зокрема для наймолодших читачів (В. Бичко).
Г) Членом «Гарту» я був і сам, як книжковий ілюстратор (О.Довженко).

У завданнях 7-9 до кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.
7. Установіть відповідність між реченням і способом вираження присудка в ньому.
А) І швець, і жнець, і на дуді грець (Народна творчість).
Б) Роса почала слатися по землі (І. Нечуй-Левицький).
В) Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди, поки сонце в небі сяє, тебе не забудуть! (Т. Шевченко)
Г) Пахощі зрілого хліба особливо були відчутні вечорами, коли снадала спека… (І. Цюпа)

1) Простий дієслівний присудок;
2) дієслівний складений присудок;
3) іменний складений присудок.

8. Установіть відповідність між односкладним реченням і його видом.
1) Починало вже дніти (М.Коцюбинський).
2) Дивився спідлоба, важко кудись у далеч, і міряв землю… (В. Шевчук).
3) ІЦо посієш, те й пожнеш (Народна творчість).

А. Означено-особове;
Б. узагальнено-особове;
В. неозначено-особове;
Г. безособове.

9. Установіть відповідність між виділеними словами в реченні та другорядним членом, яким вони
1) Означення;
2) додаток;
3) обставина.

А. Город був засаджений всякою всячиною (Л.Дмитерко).
Б. По заході сонця одразу сплив повний місяць над островом, освітив очерети, кущі, виселок (М. Трублаїні).
В. Душ з п’ять хлопців мостилося біля столу з книжками (С. Васильченко).
Г. От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади (І. Нечуй-Левицький).

Прочитайте текст. Виконайте завдання 10-11 тест контролю української мови до нього
(1) Образ козака на наших картинах – цс велична, викристалізована віками дума народу її свою сутність. (2) Народ стомився від повсякчасних воєн, від розорень і зпустошень, що оберну квітучий край у пустку. (3) Зазнавши стільки горя й лиха, він прагнув
миру, вільної праці. (4) М ролюбивий характер народу й уособлюс образ козака бандуриста. (5) Але водночас український н род завжди був готовий освятити ножи, щоб захистити могили своїх предків, свою рідну землю.

(З журналу)

10. Позначте речення, ускладнені однорідними членами.

11. Позначте речення, у яких допущено орфографічну помилку.

12. Доведіть або спростуйте тезу: «Мистецтво – один із засобів творення особистості» (6-7 чень). У висловлюванні використайте однорідні члени речення та відокремлені означення.