Фонетична транскрипція текста " Чудовий жовтий колір подекуди на кінцях хмарок лиснить то жовтогарячим світом, то рожевим. Сонце без проміння, червоне,
10-11 класс
|
неначе з жару, але жовтий світ од хмар одбиває й кидає ясний світ на широку картину. За Вишгородом стоїть на Дніпрі сиза, але з жовтим сутінком імла. "
[ ч у д о в и і / ж о в т и і / к о л' і р / п о д е к у д и / н а / к' і н ц'ах / х м а р о к/ л и с н и т'/ то /ж ов т о г а р' я ч и м/ с в і т л о м/то р о ж е в и м. С о н ц е /б е з / ч е р в о н е / н е н а ч е/ з ж а р у/ а л е р/ж о в т и й /с в'іт/ о д /х м а р/ о д б и в а є/ й к и д а є / й а с н и й/с в' і т / на ш и р о к у / к а р т и н у. За В и ш г о р о д о м/ с т о й і т'/ на Д н'і п р'і/ с и з а/а ле /з ж о в т и м с у т' і н к о м/ і м л а]
[ч у д о в и й ж о в т и й к о л і р п о д е к у д и н а к і н ц я х х м а р о к л и с н и т ' т о ж о в т о г а р а ч и м с в і т о м т о р о ж е в и м] [с о н ц е б е з п р о м і н: я ч е р в о н е н е н а ч е з ж а р у а л е ж о в т и й с в і т о д х м а р о д б и в а є й к и д а є й а с н и й с в і т н а ш и р о к у к а р т и н у] [з а в и ш г о р о д о м с т о ї т ь н а д н і п р і с и з а а л е з ж о в т и м с у т і н к о м і м л а]
Другие вопросы из категории
Читайте также
дочекатися жаркого літа з купанням в річці. А я люблю осінь.Це така красива пора року! Клени одягнулися в рум'янець. Вони стоять, задумавшись, на галявині, немов сумують про те, що прийшов жовтень. Іноді тихенько скидають своє різьблене листя. Раптовий порив вітру безжально зриває осінню красу з сумних кленів.Як ніжно виглядають золоті берізки серед зелених сосен. Вони опустили вітки і засмучуються, що скоро прийдуть холоди.".
1. Сонячне проміння врізується в прогалини незвичайно ясними ударами, від яких запалюється гілля дерев.
поскупились на яскравішу нитку, раптом свіжим спалахом весни били в очі квіти,
які в цю пору ще не розквітли, або такі квіти,
які й не могли розквітнути ніколи, бо вималювані
були чиєюсь уявою та майстерними руками
з ялиною, з червоною калиною... А калина з ялиною та гнучкою лозиною, мов дівчаточка із гаю виходжаючи, співають; повбирані, заквітчані та з таланом заручені, думки-гадоньки не мають, в'ються-гнуться та співають.