Наше ставлення до матерів ???

працювати. Адже більше, не на одній планеті, у великої сонячної системи, життя немає. Лише у нас на Землі є повітря, яким ми дихаємо, і без якого загине все живе. Є вода, без цієї дивної і казкової по своєму складу рідини не зможе жити не один живий організм на землі. Йде дощ, який дарує нам свою прохолоду, живить землю, і наповнює наші водоймища. Є у нас такі красиві океани, морить і річки, в яких живе інший світ, світ тварин і рослин. А як добре і прекрасно влітку поринути в прохолодну воду. І ми навіть не замислюємося, що такий чарівний дарунку більше ні ніде, у всьому всесвіті.

З давніх часів чоловік і природа тісно взаємозв'язані. В давнину первісні люди повністю залежали від довкілля. Але йшов час, людина еволюціонувала, удосконалювався його мозок. Люди навчилися добувати вогонь, будувати житла, створювати знаряддя праці. Людина не лише завойовувала своє місце серед інших племен, але і намірилася підпорядкувати саму природу.

Питання взаємодії з довкіллям актуальне і сьогодні. Проголосивши себе царем серед всіх живих істот, чоловік забув, що сам є частиною природи, вінцем її творіння. І замість вдячності продовжує поводитися дуже агресивно. Ні для кого не секрет, як згубно сьогодні позначається на навколишньому світі діяльність людини. Блюзнірське, споживче відношення до скарбів планети може мати дійсно катастрофічні наслідки. Щорік вирубуються величезні площі лісів, адже ліси — це легкі планети. Куди поділися чисті джерела? У воду скидаються тонни відходів, і її небезпечно не лише пити, але навіть просто купатися в ній. Повітря отруюють вихлопи мільйонів автомобілів, отруйні викиди заводів. Людина забуває, що запаси в надрах планети коли-небудь вичерпаються, і продовжує добувати корисні копалини. Створюється враження, що всі забули про те, що людина не може існувати поза природою. Адже він живе на землі, їсть її плоди, дихає повітрям, п'є воду. І при цьому так мало піклується про збереження місця свого існування!

Навколишній нас світ природи доріг нам, необхідний, значить, і піклуватися про кожну травичку, квітку в узбіччя, березовому гаю вдалині нам - дітям Землі. Уміти не лише милуватися всією красою, але і цінувати її, примножити, виховуючи в людях доброту, милосердя - ось про що повинна хворіти душа кожної людини.

мати. будь ласка!

власне ставлення до вчинків Діогена.

Під час бесіди слід контролювати психологічний стан як свій, так (і, й) співрозмовника. Якщо хтось (із, з, зі) учасників спілкування збуджується, то варто дати йому можливість заспокоїтися, (і, й) тільки після цього продовжувати бесіду.
Результат бесіди не завжди може задовольнити обох співрозмовників, бо наслідком обговорення може стати (й, і) «так», (і, й) «ні». Наприкінці бесіди доцільно висловити сподівання на подальше співробітництво, подати себе так, щоб залишити (в, у) співрозмовника добру згадку про себе. Прощаючись, бажано поводитися так, щоб між співрозмовником виникло почуття «ми».
Звичайно, процес перебігу бесіди залежить від індивідуальних особливостей співрозмовників, їх (у, в)міння взаємодіяти відповідно до етичних вимог (ф, і) психологічних механізмів спілкування та відповідної (бажано гуманістичної) установи на результат бесіди (й, і) співрозмовника. Тому для ефективного ведення ділової бесіди важливо розвивати (у, в) собі такі риси: комунікативні (зокрема, віру в себе, ввічливість, життєрадісність, позитивне ставлення до критики, тактовність); робочі (зокрема, старанність, ініціативність, добру пам'ять, адаптивність, правдивість) (3 посібника).