Доооопоможііііть будь ласка, потрібен твір-роздум на тему:«Ми,це-держава».Мені дууууже потрібно..Прошу вас..

2)На очах згорталося листя вільхи і висихала мов на велетенській черені, висока болотяна трава.
3) Сонце йому отьмарилось і світ потуманів .
4)Пригадалось малярство мрії і з нутра стала підійматись якась могуча міцна сила.
5) Ось ранок синім возом їде і сонця сніп в село везе.
6)Саме тут на білуватому обрії неба виник із темної пелени Дніпра Монастирський острів і проти нього над скелями Дніпра визначилась біленька хатина старого Глоби.
7) Вже червоніють помідори і ходить осінь по траві.
8)Вітер стих і чистий свіжий сніг сріблом сяяв під блакитним наметом неба.
9)Зараз тільки сухе бадилля стовбурчилось на городі стриміло соняшничиння.
10) Повертає хлопець голову і на одному з сухих дерев бачить наряджену в шовк і дорогий оксамит з синьо зеленими переливами пташку.
11) Ось лапата рука зачепила його за голову й зразу обтрусило всього снігом.
12) За хвилину двері рвучко розчахнулися і на порозі зявився директор.
13)Звертаємо на вулицю з трамвайною колією і нас наздоганяє вантажівка.
14)Від куща падає тінь і розсіваються приємні запахи.
15)Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалося з місця
16) Потім почали текти річечки по вулицях і стала парувати
17)Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу.
18) Кружляє листя і не чутно кроків.
Допоможіть визначити у цих речення головні та другорядні члени речення . Буду вдячна

переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.

Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть.

Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати який сувенір з рідної України – їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити…

Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.

- Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? – верескнув він. – Дивись.

Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «…під впливом інженери… згідно з якими архітектурний стиль… »

- Хтось узяв рівненьку дощечку, - пояснював Ханенко, - наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано, - хмикнув, - але на продаж не йде. Тобто, - поправився, - на сувенір не згодиться.

Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:

- Ікону давно продав?

Антон вперся поглядом у темні очі Романа.

- Давно. З рік тому, у місті.

- Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси, - мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.

- Розказуй хоч всьому кутку, хоч на все село кричи, - насмішкувато крикнув йому в спину Антон. – Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.

Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.

- Діти… мої… мабуть… до ранку не доживу… - з натугою вилітали з побілілих уст слова. – Довго я… ходила… по цій землі… Живіть і ви… довго… Ікону бережіть… І вона… вас… оберігатиме…

речень.

1. Вже минуло десять років відколи...

2. Я не кляну своєї долі з тих пір, як...

3. Ми зустрілись на чужині, як...

4. Сяяла черешня над горою, коли...

5. Зів'януть квіти польові лиш...

6. Літо недавно ще таке мовчазне гуло, коли...

ВИРУЧІТЬ БУДЬ ЛАСКА