діалог з другом під час прогулянки вихідним днем срочно

очень срочно завтро по етому к.р

Якось восени я йшов полем і побачив: на великому лузі зібралося багато лелек . Вони утворили коло, а в колі тім з опущеною головою стояв один, красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимів. Коло то звужувалося, то знову розширювалося, одні поступалися місцем іншим. Була саме пора відльоту лелек , і вони, певно, так я думав, зібралися на цей луг з навколишніх сіл і гаїв, щоб звідси разом вирушити в далеку путь. Спочатку я гадав, що в центрі стоїть їхній ватаг, але невдовзі відкинув цей здогад. По якомусь невловимому знаку всі лелеки піднялися, а він залишився, він навіть побоявся підвести голову. Вони зробили над ним прощальне коло і полетіли. Він не стрекотав, не бився об землю, не просив прощення чи помилування. Він стояв, убитий горем. Тільки тепер я здогадався, що відбувся лелечий суд — можливо, найсправедливіший і водночас найжорстокіший з усіх судів . Осуджений не рухався, не ворушився, аж поки його побратими зникли з видноколу. Потім уже він піднявся і полетів у протилежний бік. Його покинули, йому заборонили летіти з ними, і він залишився в самотині... Виявляється, він не загинув. Його підібрали діти, не знаючи про те, що він учинив злочин, відігріли, привчили до іншого життя, назвали його Халимоном. Лелеки , що восени прилітали, виводили діток, знову відлітали, а Халимон усе жив самітником і більше ніколи не піднімався в небо. Зовсім випадково я довідався, за що покарали лелеку ....

зайшли до 5-го класу сусiдньоi школи,серед учнiв якого у вас нема знайомих:

3.ви прийшли до магазину канцприладдя,щоб придбати зошити й кулькову ручку:

4.ви звертайтеся до перехожого на вулицi,щоб з ясувати котра година:

5.ви звертайтеся до учасникiв урочистих зборiв(людей рiзного вiку) iз святковим привiтанням:

6.ви берете участь у шкiльному конкурсi знавцiв рiдноi мови й виступаете перед журi та однокласниками.

ОЧЕНЬ НУЖНО!