Підкресліть орфограму . Що це означає? (Покажіть приклад)

Для рішення цього надзвичайно складного завдання треба примінити зовсім другий підхід.

ми можимо насолоджуватися яскравим сонечком, відпочивати на пляжі (річці), влітку з'являється більше можливостей для відпочинку ніж в інші пори року... Звичайно, нема хорошого відпочинку без хорошої праці.. Особливо я люблю літні вечори. Вони такі теплі, такі рідні.. Це ідеальна пора року! Чи не так? Багато людей живуть, не цінуючи того, що вони мають.. Багато людей чекають, чекають іншу пору року, так і не помічаючи всього прекрасного в тій порі яка є на даний час.. Я люблю помічати все гарне, навіть в тих речах де гарного дуже мало, кажучи правду, я люблю всі пори року, люблю золоту осінь, не менше люблю і білосніжну зиму, люблю коли навесні все прокидається з-під білої ковдри. Але сам не знаю чому, але літо мені більш до душі, думаю, мене зрозуміють ті люди, мої однодумці, які погоджуються з моєю думкою.В розпал літа, я як завжди хочу, щоб воно не закінчувалось ніколи! Мені здається, що я назавжди закохався в цю чудову пору року! Це тільки моя думка, люди можуть не погоджуватися з моєю думкою, тому що кожна людина - це індивідуальна особа, в якої є своя думка і право на її вираження! Я поважаю думку кожної особи, і тому це пишу.. Дякую, за вашу увагу, бажаю вам удачі, і хочу побажати вам одну важливу річ, завжди цініть те, що ви маєте, що вас оточує, і ви помітете як ті речі які раніше були звичайнісіньким явищем, почнуть мінятись в кращу сторону, як вони стануть приносити вам незвичайне задоволення!

повинні бути єдиним цілим.

Я так думаю, тому що людина, взагалі-то, є тільки «дитиною» природи. Мати-природа народила людину, як і її менших братів та сестер: звірів, пташок, дерев, квітів тощо. І, на мою думку, неправильним та хибним є те, що людина вирішила нібито вона вища за природу та може керувати нею. Люди зовсім знахабніли, бо вважають, що природа їм навіть щось винна. А це не так, мало того, що природа породила людину, дозволила їй жити на своїх просторах, милуватися її краєвидами, так вона ще й дозволила людині, заради виживання, харчуватися братами своїми меншими. Чому ж ми люди цього не цінуємо? Я майже впевнена, що зараз не знайдеться жодної людини, яка б покинула промислові центри міста заради життя в гармонії з природою, як колись.

До цих роздумів мене наштовхнули твори Хемінгуея «Старий і море» та Кавабата Ясунарі «Тисяча журавлів». Цих письменників особливо хвилювали відносини людини з природою. Наприклад, Кавабату Ясунарі хвилювала доля людини у стрімкому світі машин і технічних зручностей, що віддаляли особистість від природи і вікових традицій. Тому він вирішив написати свою повість «Тисяча журавлів», в якій природа посідає особливе місце. Життя природи і
людини, на думку письменника, поєднані невидимими ланцюгами. Усвідомлення цього первісного невід'ємного зв'язку надзвичайно важливе для митця. З ним пов'язане і відчуття ритму цілісного світу, що дозволяє проникати у закони природи, жити з нею одним життям, не відступаючи від природного єства, не створюючи дисгармонії, дисонансу, розладу з нею, а значить, і з самим собою. Кавабата закликає
вчитися у природи, проникати в її таємниці, він бачить у
спілкуванні з природою шлях до морального та естетичного вдосконалення людини. А Хемінгуей у своїй повісті-притчі «Старий і море» показує, що людина є частиною природи. Через головного героя твору – рибалку Сантьяго він доносить до людини розуміння того, що вона несе за свої вчинки відповідальність перед природою. Наприклад, старого рибалку навіть обтяжує думка про те, що людина вимагає їжі в моря. Хемінгуей доводить, що люди повинні розуміти свій вічний зв'язок з природою та керуватися совістю та розумом у стосунках з нею.

Отже, читаючи твори Хемінгуея та Кавабати Ясунарі, я остаточно переконалась в тому, що людина повинна жити в гармонії з природою. В тому, що людина не має права забувати про свою відповідальність перед природою. Та людина не повинна вважати, що вона є вищою за природу. Якщо ніколи не забувати цих порад видатних письменників, людство наладить свої стосунки з матінкою-природою і буде жити з нею в злагоді та любові.

строкате, мокре, червоне, неприродне, що я не повірив, що це було тіло людини. Хід став віддалятися, все так само падали із двох сторін удари, і все так само били барабани й свистіла флейта, твердим кроком рухалася висока, струнка фігура полковника.

З тихим дзвоном упали перші краплини, все стрепенулося, і вже широкою чарівною музикою зашумів дощ, про який кажуть, що це сиплеться з неба золото (О. Гончар).