(до)нини (не)порушно (як)слид (з)давних(давен) раз(у)раз (по)людськи. Писати разом чи окремо

Точити теревені

Роман стрімко переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.

Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть.

Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати який сувенір з рідної України – їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити…

Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.

- Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? – верескнув він. – Дивись.

Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «…під впливом інженери… згідно з якими архітектурний стиль…»

- Хтось узяв рівненьку дощечку, - пояснював Ханенко, - наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано, - хмикнув, - але на продаж не йде. Тобто, - поправився, - на сувенір не згодиться.

Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:

- Ікону давно продав?

Антон вперся поглядом у темні очі Романа.

- Давно. З рік тому, у місті.

- Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси, - мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.

- Розказуй хоч всьому кутку, хоч на все село кричи, - насмішкувато крикнув йому в спину Антон. – Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.

Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.

- Діти… мої… мабуть… до ранку не доживу… - з натугою вилітали з побілілих уст слова. – Довго я… ходила… по цій землі… Живіть і ви… довго… Ікону бережіть… І вона… вас… оберігатиме…

дописати що сталося з іконою.............будь ласка допоможіть

1.Той сон і син не гойдані ніким.

2.Повите муками у тебе є минуле, в огні буденної людської суєти у мене є майбутнє не заснуле.

3.Думки не виказані стали за порогом, рости, моя розбуджена тривого!

4.Не меркнучий Дніпре! В якім переброді народ переходить майбутні світи?

5.На Псло, на Ворсклу, на Сулу, на юні води не початі ліг золотий осінній сум.

6.В душі моїй печаль стоїть, не бачена душею ще ніколи.

СРОЧНО!!!

Я хочу розповiсти про свiй незабутнiй день.Це був перший лiтнiй день.Влiтку свiтати починае рано,тому я прокинулась зрання,вiд дотику сонячних променiв,а разом зi мною прокинулась вся природа.
Лiто-моя найулюбленiна пора року,коли на вулицi тепло i сонячно,коли наступають лiтнi канiкули.У цей день я з сестрою збирались сходити до зоопарку,не знаю чому саме туди,мабуть захотiли згадати дитинство.Коли ми вийшли з дому,я почула солодких аромат медунки та iнших трав,якi розносилися по вiтру.Я тану вiд насолоди навiть просто вдихаючи свiже лiтнэ повiтря!Зашумiли дерева,загули машини,на вулицю почали виходити люди.
Коли ми зайшли до зоопарку,навколо стояла страшна спека.Це було жахливо!В мене зовсiм нi було нi якого настрою й сил дивитися тварин.На щастя,мене врятувало холодне морозиво,яке менi купило сестра.Воно просто тануло у моему ротi,приклавши морозиво до губ,я вiдчула прилив сил,i ми пiшли дивитися тварин.Пройшовши алеями зоопарку,ми наблизились до клiток з папугами.Какаду менi так сподобався,вiн нiби-то яскрава радуга,яка зiйшла з неба.
Незважаючи на шалену спеку та втому,менi дуже сподобалося у зоопарку.Особливо менi сподобалось рiзноманiття тварин та звукiв,якi видавали тварини!Це був найкращий день,я дуже давно не отримувала стiльки чудових вражень!

безпечний, не роба, не щастя, не доїдати.