Багато шишок на соснах та ялинах — на врожай жита і пшениці. Рясно цвіте горобина — на добрий урожай льону. Де в ціх реченнях іменники???
1-4 класс
|
горобина урожай врожай жита
Другие вопросы из категории
1. Префікс від слова безхмарний, корінь від слова перелісок, закінчення від слова білий.
2. Префікс від слова розмова, корінь від слова махати, закінчення від слова сад.
3. Префікс від слова розгорнути, корінь від слова садок, закінчення від слова ягідка.
Читайте также
горобина - на добрий урожай льону. 3. Купчасті хмари надвечір не зникають - погіршиться погода, задощить.
додому ) плис напішіть мне )))) Розгнувалася стара Зима: задумала все живе на землый знищити. I почала з пташок. Набридли вони їй веселим ще ьетом, невтомним гомоном. Дмухнула Зима холодом, зірвала лисття із золотих гаїв і лісів, розкидала тися. Почали вони збиратися невеселими зграйками, радилися перед далекою дорогою. Потім згялися і полетіли за високі гори,за сині моря .... ..............................................................................................................................................................................................................................................
живе на землі знищити.
І почала з пташок. Набридли вони їй веселим щебетом, невтомним гомоном. Дмухнула Зима холодом, зірвала листя із золотих гаїв і лісів, розкидала його по сумних дорогах. Нема куди пташкам сховатися. почали вони збиратися невеселими зграйками, радилися перед далекою дорогою. Потім знялися і полетіли за високі гори, за сині моря...
Розгнувалася стара Зима: задумала все живе на землый знищити.
I почала з пташок. Набридли вони їй веселим ще ьетом, невтомним гомоном. Дмухнула Зима холодом, зірвала лисття із золотих гаїв і лісів, розкидала тися. Почали вони збиратися невеселими зграйками, радилися перед далекою дорогою.
Потім згялися і полетіли за високі гори,за сині моря .... ..............................................................................................................................................................................................................................................
На вроду красень, а до роботи — ледар з ледарів, яких світ не бачив.
Якось і питає в нього батько:
— Чи не пора тобі, синку, за якусь справу братись?
А той стоїть та лише потилицю чухає.
— Та не знаю, тату, може й пора, тільки за яке ж діло мені братися?
— Добре, — каже батько, — підемо по світі, глянемо, як інші живуть. Може, щось знайдеться і для тебе таке, що до серця припаде.
Зібрались і пішли. Ішли вони ішли, ніякої роботи не бачать. Аж гульк, під лісом бик пасеться.
— Я цього бика заберу! — говорить син.
— Що ж, — зітхає батько, може, й гріх, але кради, якщо хочеш.
Зловив Іван бика на налигач та і повів додому. А батько тим часом пішов до сусіднього села провідати свого знайомого.
Повернувся додому пізно, але того ж вечора зарізали бика і зварили багату вечерю. Син затулив ряднами вікна, щоб ніхто не підгледів, а потім сіли вечеряти.
— Почекай, — каже батько, — давай спочатку поміряємо свої шиї: чия товща. А потім побачимо, хто з нас погладшає після вечері.
Поміряли шиї, взялися за їжу. Батько їсть повагом, ніби в гостях, а син поспішає, немов на пожежу. Загавкає собака, син мерщій ховає все до припічка. І вночі не спав, усе йому здавалося, що господар бика з’явиться.
Майже місяць їли бика. Повеселішав парубок.
— Ну що ж сину, — каже батько, — давай тепер поміряємо наші шиї.
Поміряли. У батька на два пальці шия товща стала, а в Івана навпаки — ще тоншою стала.
— Це тому, сину, що ти крадене їв, — говорить батько.
— А ви хіба, батьку, куповане їли? — дивується син.
— Еге, я їв своє, тому і погладшав, — примружив очі батько, —пам’ятаєш, я в село заходив? Це тоді я хазяїну гроші за вола відносив.
Син аж рота розкрив від здивування.
— Ну, синку, пішли ще роботу шукати, може, ще щось украдеш?
— Ні, хай йому грець! — вигукнув син. — Більше ніколи не буду красти. Я разом з вами піду землю волами орати та хліб сіяти.