Допоможіть будь ласка як найшвидше твір розповідь по якусь тваринку по українськи

+ 0 -

Kamilovely

25 сент. 2013 г., 5:05:58 (10 лет назад)

Під час канікул я відпочивав у дідуся в селі. Одного разу, гуляючи з друзями по лісу, я знайшов на галявині маленьке лисеня. Він був дуже забавний. У нього був пухнастий хвостик і насторожені вушка. Олеся узяла тремтячий клубочок на руки, погладила, і він позіхнув, як котеня. Удома лисеня, швидко перебираючи лапками, забилося в кут. Коли принесли блюдечко з молоком і присунули його до лисеняти, він спочатку обережно принюхався, а потім став над блюдцем, вигнув спину і загородив його від усіх. Лисеня з тривогою дивилося на нас, немов побоювалося, що хтось може торкнути його молока. Він ще раз скоса поглянув на усіх присутніх і почав хлебтати з блюдця. Мова у нього була довга і гостра, з якимсь дивним гачком на кінці. Пив він акуратно, як котеня, але квапливо, як цуценя. Лисеня напевно дуже зголодніло, тому що усім своїм видом виражав задоволення: з-під вусів, здавалося, з'явилася посмішка, очі солодко примружувалися, а маленькі передні лапки у темних рукавичках тремтіли. Наш лісовий гість був невеликого зросту, як котеня. Лапки здавалися сильними, але тулуб був щупленьким і маленьким. Велика голова з гостреньким носом, пустотливі, круглі, як гудзики, очі і рухливий кінчик носа робили лисеня дуже смішним. Шерстка у нього була сірувато-жовтого кольору з темними розлученнями, а шия, щоки і живіт -- білі. Лисеня пробуло у нас тільки до наступного ранку, тому що всю ніч сильно скиглив, напевно, шукав маму. Уранці він став сумним, і ми вирішили віднести його туди, де знайшли. Зараз дуже приємно згадувати цю цікаву зустріч з маленьким лісовим другом.