заговори щоб я тебе побачив

речень.

1. Вже минуло десять років відколи...

2. Я не кляну своєї долі з тих пір, як...

3. Ми зустрілись на чужині, як...

4. Сяяла черешня над горою, коли...

5. Зів'януть квіти польові лиш...

6. Літо недавно ще таке мовчазне гуло, коли...

ВИРУЧІТЬ БУДЬ ЛАСКА

А щойно трапляється така нагода.
Б оскільки він є найбільшим у Сімферополі.
В щоб помилуватися рідкісними сортами троянд.
Г тому що в ньому з’явилась алея білих троянд.
Д хоча не завжди на екскурсію мають достатньо часу.
2. Серед наведених речень знайдіть складне безсполучникове:
А - А вода у криниці солодша, ніж була, дзвінка, різдвяна...
Б - Оксана, поливаючи квіти, співає веснянки.
В - Є мудра книжка - не жалій годин.
Г - У долі, горем сповненій по вінця, зберіг у пісні душу мій народ.
3. Складносурядне речення:
А - це речення, частини якого рівноправні за смислом і поєднані інтонаційно;
Б - це речення, частини якого рівноправні за смислом і поєднані сурядним зв'язком за допомогою підрядних сполучників;
В - це речення, частини якого рівноправні за смислом і поєднані підрядним зв'язком за допомогою сурядних сполучників
Г - це речення, частини якого рівноправні за смислом і поєднані сурядним зв'язком за допомогою сурядних сполучників.
4. Сполучники сурядності наведено у рядку:
А - і, й, та, а, щоб;
Б - чи...чи, або...або, то...то, але;
В - який, аби, що, коли;
Г - а, але, як, так що.
5. Які сполучники передають розділові відношення в складносурядних реченнях?
А - і, й, та, ні...ні;
Б - але, і, зате, проте;
В - або, чи, або...або, чи...чи;
Г - та, ні...ні, чи, хоч...хоч.
7. У якому реченн неправильно розставлено розділові знаки?
А - Був зорепад і зелен сад, і ми були у парі.
Б - Відійшла журавлина пора, і вже за хатою в золотій метелиці листу кружляє, гуде падолист.
В - Ще квітнуть зорі, і в діброві зозулі ще не одцвілись.
Г - Цвіла у серці квітка, й надив очі знайомий погляд...
8. Розділові знаки розставлено вірно у реченні:
А - Диплом - свідчення не лише глибоких професійних знань, а й високої громадянської та політичної зрілості фахівця.
Б - Леся Українка - і багато інших поети не тільки свого народу, а я й усіх народів.
В - Засливий я не тим, що маю квіти, а тим, що їх є кому віднестти
Г - Для тебе вмерло все, що серце гріє, а я диву минулим, як не гріх.
9.Виділіть складносурядне речення, частини якого - односкладні речення.
Колона машин мчить униз, і багряні гори розступаються, як живі, даючи дорогу (О.Гончар).
Не рад козак журитися, так серденько ниє (Народна творчість).
Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати (В.Симоненко).
Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати (Л.Мартович).
10.Виберіть складнопідрядне речення
А-В чагарниках низькорослих акацій посвистували червоногруді снігурі.
Б-Для нас тоді був цілий світ, як виміряна казка.
В-Так тихо, тихо скрізь.
11.1 З'ясуйте, де підрядна частина пов’язана з головною за допомогою сполучників
А-А я стою у білому плащі під чорним деревом, на котрім птиці сниться весна.
Б-Я виростав серед пісень, що їх співала тихо мати.
В-Як я люблю оці години праці, коли усе навколо за-тиха під владою чаруючої ночі.
12. Знайдіть зайве речення
А- Здавалося, що то дзвенить золото сонця.
Б-З дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.
В-Довго чаруватимуть своєю піснею бурхливі потоки, що течуть із гір на долину.

Діти принесли з лісу їжака, довго гралися ним. їжак не хотів розгорнутись, настовбурчив голки, то вони кидали ним об землю, пробували лоскотати патичками — й хоч би тобі що! Навіть цьку вали собакою, який, пирхаючи, обнюхував те жалке тіло, про бував перевернути лапами, але скоро поранився і, підібгавши хвоста, відбіг убік. Зрештою, подумали, що замучили їжака, а тому покинули його в купі листя, а самі порозбігались по домів ках, бо вже вечоріло.

Я його побачив, коли зійшов з поїзда і прямував стежкою, що вела поміж старим парком і великим садом. Хтось десь палив багаття; й хоч полум'я не було видно, проте рідесенький дим синьою пеленою стелився над самою землею. Повітря пахло анто нівками і чимось таким особливим, що нагадувало дитинство й те, як ми колись згрібали листя й палили на городі, де вже викопали картоплю... їжак, видно, ще не очумався, бо лежав там, де його й покинули, згорнувшись тугим клубком.

Я зупинився, очікуючи, коли він спробує побігти. Проте їжак наче вмер. Нагнувся над ним, торкнувся голок — тверді, вони мало не впивалися в долоню. Тоді я втягнув праву руку в рукав, таким чином замотавши її, і, нагнувшись ще нижче, попхнув їжака собі на полу плаща й поніс із собою.

їжак не розпростувався і, важкий, колов мені своїми шпиль ками долоню, а то й бік, коли я міцніше притискав його до себе. Від того, що зустрівся з їжаком, а тепер ніс його в загорнутій полі плаща, стало мені добре, і я чомусь навіть усміхався.

В кімнаті я запалив світло і вже тоді поклав їжака в кутку біля груби. Він там упав, як неживий, і тільки, либонь, ще тугіше згорнувся, ще гостріше повиставляв шпильки. Ну, що ж, це твоє діло, як тобі триматись, як поводитись, думав я, можеш побоюва тись, остерігатись. Можливо, й зрозумієш, що я проти тебе не маю нічого лихого, але ж ти дике лісове звіря, ти завжди боїшся й осте рігаєшся,— і, може, завдяки цьому й живеш іще... Ну, добре, ось тобі яблуко, ось тобі друге. А що ж іще тобі до вподоби?

Вийшов надвір, назбирав грушок-гниличок під грушею, і всі висипав перед їжаком, котрий, либонь, і не ворухнувся за цей час... А-а, тобі, мабуть, хочеться молока, я чув, ти його любиш. Проте молока в квартирі не було, довелося йти до сусідів. Сусіди налили мені у фіолетову пластмасову чашечку — ах, так, вони розуміють, це для їжака, і, мабуть, для того, яким сьогодні бавились діти.

Кімнату залило світло, їжак непорушно лежав у кутку. Він, звичайно, чув, що я і вдруге виходив з кімнати, але щось тут лякало його, насторожувало. Налив молоко в тарілочку, поставив коло яблук та грушок. Цікаво, що ж його непокоїть? Чи не елек тричне світло? Мабуть, воно, бо їжак у лісі звик до місячного, а це для нього — вороже...

щоб посилати на землю срібне сяйво.