Розповідь про вчинки людей

+ 0 -

Datolit5

22 янв. 2014 г., 16:04:04 (10 лет назад)

Почався навчальний рік. Разом з цим почалися і польові роботи - збір урозічио не тільки на колгоспних полях, а й на присадибних ділянках. Багато людні уже вправилися біля городу. Дітвора мала час погуляти на вулиці, сходити ма рибалку. Алє одного разу ми поверталися з рибалки, йшли дорогою повз городи. Ана-тол І іі звернув нашу увагу на те, що лише на городі Олексія не викопана картопля. Олексій учився з нами, але нічого нікому не говорив. Та ми всі помітили, що ні и сумний, не гуляє з нами, поспішає додому після уроків. Ми не придавали цьому ніякого значення. А від мами Анатолій та Данило чули, що Олексієва мама х нора, лежить у лікарні, батько у відрядженні, повернеться не скоро. У Олексія с ще молодший братик, який ходить в дитсадок. А осінь наступає з вранішніми прохолодами, а незабаром почнуться дощі та заморозки.

Ми ніби прозріли, що картопля, буряк, морква та інша городина на ділянці Олексія може загинути, бо він не в змозі сам подбати про город, бо йому треба І до’мами в лікарню сходити, і братика забрати з дитсадка, і впоратися по господарству. Тоді ми домовилися, що наступного дня зразу після уроків візьмемо дома лопати, відра та мішки і підемо на город Олексія, щоб зібрати урожай, допомогти однокласнику. Так ми і зробили. До нас ще приєдналася мама Петрика, яка давала вказівки, радила. Працювали ми до темряви. Зате вже пізно вечором привезли у двір Олексія багато мішків з картоплею, буряками, морквою та іншою городиною. Допоміг нам це привезти на машині батько Сергія, бо він шофер. Олексій не зрозумів одразу, що діється. Але потім йому стало все ясно. На очах у нього заблищали сльози, але то були сльози радості. Розчулений, він щиро подякував усім нам за допомогу та увагу до його сім’ї.