Запиши, як можеш виразити співчуття людям, які цього потребують:

у якому дієприкметник виступав би в
ролі присудка; підкреслити в реченні
граматичну основу (напр.: Світлиця
вбрана рушниками (Б.
Дегтярьов).

или пример текста

У кожного, як стверджує одна романтична сага, є два береги — од якого людина одпливає і до якого мав неодмінно причалити. На цій довгій дорозі зустрічається чимало інших, не менш значних. Серед таких — берег надії, берег юності, берег любові...
І все ж, хоч би де зупинялася людина, на цих почасти нетривких і мінливих берегах — пристанищах, чи, як їх іще назвав відомий поет, «білих островах», їй неодмінно світитиме далеким вогником, оповитим щемним і невситливим спогадом, отой найперший — Берег Дитинства.
Знати свій берег, любити його, не вивітрювати з пам'яті, пронести його через усе життя, невсипуще тягтися до нього, жити ним — що є святіше й дорожче?! Людина без Берега Дитинства стає забудькуватою, безпринципною, може переродитися, стати безбатченком.
Один з найвідоміших українських кобзарів Єгор Мовчан, котрого Максим Рильський образно назвав пісенним Гомером сучасності і з яким підтримував найтісніші зв'язки, на схилі літ надумав одвідати могилу Тараса Шевченка. То була його остання мандрівка.
Дорогою до Канева Єгор Мовчан і його колеги зробили зупинку в одному з сіл Київщини. До оселі, де перепочивали мандрівники, зібралося багато людей, щоб послухати віртуозну гру дзвінкоголосого кобзаря. Коли ж, нарешті, надійшов час знову вирушати в дорогу, гостинні селяни поцікавилися: чим би могли вони віддячити щедрому співакові?
Єгор Хомич, трохи подумавши, мовив: «Найкращим віддарунком буде, якщо допоможете мені зробити мандрівку в дитинство. У юному віці, захворівши на віспу, я осліп і відтоді живу уявою своєї приземкуватої хатини, покритої солом'яною стріхою. Допоможіть на схилі літ відчути на доторк дитинство...»
Спорядили настил, підсадили повитого літами чоловіка і затихли в очікуванні. Він з якимсь боязким трепетом доторкнувся стріхи, довго обласкував долонями солом'яні цурупалки, наче пестив малу дитину. Натомість повернувся до людей, мовив слізно: «Спасибі вам, дорогенькі мої, за живу мандрівку в далекий світ дитинства. Уклінно дякую вам!»Повернення до дитинства ще не означає тужити за старим — у даному випадкові ми вкладаємо в це поняття глибший зміст: причетність до землі, де народився, кращих родових традицій, синівського обов'язку.Де б не проживала людина, куди б не закинула її доля, але отой «солодкий та коханий дим» рідного краю має завжди бути присутнім, предметно відчутним на дотик незгаслої пам'яті з Берега Дитинства. І хоч-не-хоч, а таки ще раз доведеться процитувати Максима Рильського, який писав: «Гребінчине «ви, братця, все-таки домівки не цурайтесь», треба раз у раз пам'ятати, розуміючи під домівкою і рідний край, і рідну мову, і берізку біля рідної хати, і те оточення, серед якого ти зріс, тих людей, які помогли тобі стати на ноги і навчили тебе добра...» (В. Скуратівський.)

4. Не буде з швачки багачки,а з ткача багача. 5. Він і швець, і жнець, і на дуду грець. 6. Перемелеться — борошно буде (Нар. мудрість). Якою тематикою вони обєднаны?

ВАРІАНТ 2
Завдання 1-6 мають по чотири варіанти відповідей, серед яких лише ОДНА правильна. Оберіть правильну відповідь.
1. Виберіть варіант, який є закінченням визначення.Точно переданий уривок будь-якого висловлювання чи письмового твору, що наводиться для підтвердження або пояснення своїх думок називається…
A) прямою мовою; Б) непрямою мовою; B) діалогом; Г) цитатою.
2. Виберіть рядок, де є непряма мова (окремі розділові знаки пропущено).
A) Боже, яка краса! обізвалась, ні до кого не звертаючись, тіточка Олена (М. Олійник).
Б) Ми за дітьми йдемо до жінки, запитуємо Хто посадив цю тополю? Чи давно вона росте тут? (В. Сухомлинський).
B) Не кидайте хлібом, він святий! – в суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучерявій (М. Рильський).
Г) Сахно запитав, як здоров’я Степаниди Петрівни, як живеться Семенові, чи не думають вони заводити садок… (В. Собко).
3. Виберіть рядок, у якому цитату записано неправильно.
A) «Кобзар», за словами Івана Франка, – це: ціла епоха в історії духовного розвитку українського народу.
Б) Максим Рильський писав, що словник – «пишний яр, а не сумне провалля».