одного разу марiйцi довелося пекти ракiв

Я дуже цікавлюсь собаками. Мама купила мені журнал де я дійзналась про скайтер'єра Боббі.
У сімнадцятих роках позаминулого століття в ШотландіЇ всі захоплювались відданістю скайтер"эра Боббі.
Одного разу пастух Джон Грей найшов собаку та зібрав його до себе. Боббі допомогав Джону пасти отару. Іноді вони їздили до Единбурга на ринок, де обідали в їдальні. З часом Грей постарів та втратив роботу. Джон переїхав до Единбурга , а собаку залишив на фермі. Але Боббі не витримав розлуку, та побіг до міста та відшукав Грея. Старий узяв його до себе, прагнучи знову влаштуватися на ферму. Але за тиждень помер.
А потім стало найцікавише. Боббі днював і ночував біля могили свого господаря. В ту же годину пес приходив до їдальні містера Трейла, і той годував його.
Так тривало 9 років, докі Боббі не затримали яз бродячого собаку. Однак на той час чутки про його відданість настільки була відома, що сам лорд-мер Единбурга заплатив за звільнення собаки и подарував йому нашийник із написом Цвинтарний пес Боббі.Після цього пес без пригод охороняв могилу свого господаря аж до 1872 року, потім він помер. За тім трагічним сюжетом Уолт Дісней зняв фільм під назвою Цвинтарний пес.

Берізка. Дуб виріс міцним і могутнім, з північного боку схилу до річки, а біла Берізка виросла ніжною і стрункою, майже біля самої води.

Щороку Дуб з нетерпінням чекав сезону літніх відпусток, коли приїдуть люди і почнуть свій активний відпочинок. Дубу, звичайно, було не зрозуміло, чому люди так поводяться. Особливо дивним здавалося те, що вдень люди випускали з роту багато диму, в той час як він, могутній дуб, ночами виробляв для них кисень. Але, незважаючи ні на що, він був щасливий створювати для них тінь у спекотний день і впускати жолуді, щоб діти могли ними гратися.

Але одного разу в тому лісі сталося нещастя. Один відпочиваючий чогось випив і, через необережність, забув загасити недопалок від своєї цигарки. І в лісі почалася жахлива пожежа. Диму було стільки, що блакитного неба не було видно зовсім. А спека стояла така страшна, що ніхто з дерев вже й не сподівався вижити.

Добре, що відпочиваючих було багато, і вогонь помітили відразу. Пожежники приїхали швидко і моментом впоралися з такою страшною небезпекою, як пожежа у лісі. Але у багатьох дерев встигла обгоріти кора.

Коли пожежники поїхали і метушня вляглася, Дуб подумав: «Скільки ж часу тепер знадобиться всьому лісу, щоб переробити цей дим в чисте повітря! І скільки згоріло жолудів, з яких вже наступного року могли б вирости молоді дубочки!»

На щастя, до нашого Дуба вогонь не дійшов, і Дуб знову замислився: «Скільки ж часу потрібно Людині, щоб вона прийшла до тверезого способу життя?»

Не знайшовши відповіді, він звернувся до Берізки:

— Послухай, я такий сильний і могутній, а нічого зробити не можу, щоб цього більше не повторилося.

А Берізка йому й відповідає:

— Так робити-то, власне, нічого й не треба. Тому, що людина — це така істота, яка вчиться на своїх помилках. І стільки століть витрачає час на знищення свого здоров'я. А потім розповідає, що тільки дурні вчаться на своїх помилках, вважаючи себе найрозумнішою істотою на планеті. Скажи, яка ж вона після цього Homo Sapiens? Адже дивися, як просто живемо ми, в гармонії з природою, і як вона про нас піклується, якщо їй не заважає людина.

А далі вона розповіла про те, що видно їй зі свого бережка. І як було б добре, якби Людина поводилася по-іншому, якби всі люди жили тверезо...

Автор оповідання: О.А.Видиборець

* * *

Що саме розповіла Берізка Дубу далі, нам поки що не відомо. Пропонуємо Вам самим спробувати про це подумати і написати продовження цієї історії.

Ми віримо, що з Ваших розповідей вийде найкраща казка

допоможе в скрутну хвилину,зможе порадіти і посумувати разом з вами. На мою думку справжнім другом має називатися тільки та людина яка пройшла з вами випробування життя,тобто допогала вам в ту хвилину коли ви потребували допомоги,або раділи разом з вами за вас ,а не заздрили і говрили , а чому в мене такого нема ,а в мене є чи посумувати ,а не сміятися з вас.От наприклад я колись бачив ,що моєму другу купили новий телефон,а інший його друг замість того ,щоб за нього порадіти говорив: -Чому замість того ,щоб в мене такий телофон був так він у тебе.На мою думку цей вчинок неправильний тому,що потрібно радіти за ваших друзів.А також справжній друг повинен тільки оберігати свого друга а,не ображати .І ось спостереження з мого житя: Одного разу ми грали в футбол і ми програли,і один з нашої команди напав на свого друга ,а він також був у нашій команді і пропустив останій гол .Нпа мою думку він повинен був сказати ,або навчити його ловити правильно. Ось таким на мою думку має бути справжній друг