легенда про українську мову

+ 0 -

Dasha1907

18 янв. 2015 г., 23:04:17 (9 лет назад)

Легенда про мову
У давній час доісторичний 
Поміж Карпатами й Дніпром
Жили веселі чоловічки
Серед своїх лісних хором.
Вклонялись вітрові і лісу
,І все було в них просто шик-
Елітні хижини із хмизу
,Щодня із мамонта шашлик.
Але чогось не вистачало…
Не розуміли і самі,
Аж потім лиш зметикували
,Що вони, бідненькі, німі.
І висновку дійшла такого
Чиясь розумна голова.
І з того часу видатного
Рікою полились слова
.Вкраїнська мова розросталась,
Як свіже тісто на дріжджах,
І нація вся розвивалась
І в ворогів вселяла жах
.Але прудкі хорвати й серби(хоч й корінні були слов’яни)
Калині зрадили і вербам,
І подалися на Балкани.
Ну і, звичайно ж, прихопили
З собою в мандри далеченькі
Вкраїнську мову й там водили
На ній веселі теревеньки.
Тим часом в Київській Русі
Старослов’янська стала в моді-Князі не бачили краси
В української мови вроді.
“Це мова смердів”-всі казали‘’
Мужицький гомін на віки ‘’Верхи ж у Польщі розмовляли
А-ля вкраїнські мужики.А тут й Росія в плані мові
Від України відкололась,
Але поцупити основу
Своєї мови їм вдалося.
І тут вони в своєму стил
На світ увесь волати стали:’’Основа всіх основ- російська,
Вона-усіх начал начало‘’.
Литовці ж, як були при владі,
Вкраїнську мову не чіпали,
І вам сказати так по-правді,
В якійся мірі поважали.
А от коли прийшли поляки-
То українцям хоч тікай!
Заборонили все, чортяки,
Занапастили весь наш край.
Нові словечка підкидали,
Але того не врахували,
Що українці хитрі дуже –Чуже наріччя підібрали,
Але й свого не забували.
Вкраїні ж всі не ликом шиті,
Й поки поляки все мудрили
Щоб їм іще заборонити,
Граматику в тираж пустили.
Та тут до рук прибрали владу
Сусіди східнії-кацапи,
І мови світ недоторканий
Взяли в свої бруднющі лапи.
І почались нові тортури-Всілякі Ємські постанови,
Валуєвських указів мури,
Навчання на російській мові…
На жаль всі лідери радянські
Не відрізнялись інтелектом,
Й основа мов усіх слов’янських
Тепер вважалась діалектом.
Але знайшлися в УкраїніТі, хто звеличив рідну мову,
І, дякуючи їм, і ниніВесь світ шанує наше слово.
Це Котляревський і Метлицький,
Це Коцюбинський і Костенко,
Це Драгоманов і Старицький,
Це Українка і Грінченко.
Куліш, Гребінка і Павловський,
Чубинський, Квітка, Симоненко,Вовчок,
 Сосюра і Грабовський,Іван Франко й Тарас Шевченко.
А що ж є спільного в цих мовах-Доісторичній і сучасній?-Обидві схожі: пречудові,
Наймелодійніші, прекрасні.
Графіті предків на СофіїДали нам приклади бадьорі .
Хоч вже й не на старослов’янскій,
Але в графіті всі забори.
Й, як грамотій якийсь диктантаНапише на уроці нині
То що там та старослов’янська –
Не відрізниш і від латині!
Тобто ми, друзі, зберігаємКоштовний скарб-прекрасну мову,
Її примножуєм й кохаєм,Збагачуємо знову й знову.