Розгорніть подану цитату в роздум <Cлово -ген культури ,душа народу, жива память про все, що при нас і до нас було>
10-11 класс
|
усе що передається з минулого треба берегти і передавати у нові покоління
Другие вопросы из категории
СОТ, МАГАТЕ, Укравнформ, НЛО, ДЮСШ, спецкор, МЗС
Допоможіть скласти будь-ласка)))))
Читайте также
А надзвичайний, джунглі, підживити, Ґудзик
Б дзвін, джерело, їжджу, дзеркало
В надземний, відзначити, підзвітний
Г підзахисний, джміль, підзолотити, піджарити
2. Укажіть рядок, у якому в усіх словах букви я, ю, є, ї позначають два звуки.
А місячний, лисиця, клятва, гілля
Б життя, пляма, страусеня, суддя
В яблуко, приїжджати, явір, пір'їна
Г пюре, свято, їсти, нявкати
3. укажіть рядок, у якому в усіх словах відбувається зміна в групах приголосних при додаванні суфікса -ськ-.
А киргиз, чех, Київ, Луцьк
Б печеніг, інженер, Житомир, Одеса
В Петербург, товариш, козак, Гадяч
Г Карпати, сусід, Черкаси, француз
порушувач, вантажник, машиніст, батько, друг, інспектор
риску.
На/сторожі,
на/гора, по/латині, без/угаву, до/не/давна, на/яву, уві/сні, за/світла, на/самоті,
день/у/день, спокон/віків, спокон/вічна.
переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.
Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть.
Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати який сувенір з рідної України – їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити…
Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.
- Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? – верескнув він. – Дивись.
Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «…під впливом інженери… згідно з якими архітектурний стиль… »
- Хтось узяв рівненьку дощечку, - пояснював Ханенко, - наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано, - хмикнув, - але на продаж не йде. Тобто, - поправився, - на сувенір не згодиться.
Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:
- Ікону давно продав?
Антон вперся поглядом у темні очі Романа.
- Давно. З рік тому, у місті.
- Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси, - мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.
- Розказуй хоч всьому кутку, хоч на все село кричи, - насмішкувато крикнув йому в спину Антон. – Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.
Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.
- Діти… мої… мабуть… до ранку не доживу… - з натугою вилітали з побілілих уст слова. – Довго я… ходила… по цій землі… Живіть і ви… довго… Ікону бережіть… І вона… вас… оберігатиме…
Дмитрович,Нінель Степанівна, Громадянин Петрусенко Срочнно помогите