морфологический розбор земля

"Чому так багато важить для нас дитинство?"- в голос роздумує він.

працювати. Адже більше, не на одній планеті, у великої сонячної системи, життя немає. Лише у нас на Землі є повітря, яким ми дихаємо, і без якого загине все живе. Є вода, без цієї дивної і казкової по своєму складу рідини не зможе жити не один живий організм на землі. Йде дощ, який дарує нам свою прохолоду, живить землю, і наповнює наші водоймища. Є у нас такі красиві океани, морить і річки, в яких живе інший світ, світ тварин і рослин. А як добре і прекрасно влітку поринути в прохолодну воду. І ми навіть не замислюємося, що такий чарівний дарунку більше ні ніде, у всьому всесвіті.

З давніх часів чоловік і природа тісно взаємозв'язані. В давнину первісні люди повністю залежали від довкілля. Але йшов час, людина еволюціонувала, удосконалювався його мозок. Люди навчилися добувати вогонь, будувати житла, створювати знаряддя праці. Людина не лише завойовувала своє місце серед інших племен, але і намірилася підпорядкувати саму природу.

Питання взаємодії з довкіллям актуальне і сьогодні. Проголосивши себе царем серед всіх живих істот, чоловік забув, що сам є частиною природи, вінцем її творіння. І замість вдячності продовжує поводитися дуже агресивно. Ні для кого не секрет, як згубно сьогодні позначається на навколишньому світі діяльність людини. Блюзнірське, споживче відношення до скарбів планети може мати дійсно катастрофічні наслідки. Щорік вирубуються величезні площі лісів, адже ліси — це легкі планети. Куди поділися чисті джерела? У воду скидаються тонни відходів, і її небезпечно не лише пити, але навіть просто купатися в ній. Повітря отруюють вихлопи мільйонів автомобілів, отруйні викиди заводів. Людина забуває, що запаси в надрах планети коли-небудь вичерпаються, і продовжує добувати корисні копалини. Створюється враження, що всі забули про те, що людина не може існувати поза природою. Адже він живе на землі, їсть її плоди, дихає повітрям, п'є воду. І при цьому так мало піклується про збереження місця свого існування!

Навколишній нас світ природи доріг нам, необхідний, значить, і піклуватися про кожну травичку, квітку в узбіччя, березовому гаю вдалині нам - дітям Землі. Уміти не лише милуватися всією красою, але і цінувати її, примножити, виховуючи в людях доброту, милосердя - ось про що повинна хворіти душа кожної людини.

на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в розкішнім вбранні. Поле - що безкрає море: скільки глянеш - розіслано зелений килим, аж сміється в очах. Синім шатром розіп'ялося небо - ані пляминочки, ані хмариночки, чисте, прозоре.

З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискуче світло сонця; на ланах грає сонячна хвиля... Легенький вітерець подихає з теплого краю, перебігає з нивки на нивку, живить, освіжає кожну билину. І ведуть вони між собою таємну розмову, чутно тільки шелест жита-травиці...

А згори лине жайворонкова пісня: голос, як срібний дзвіночок, тремтить, переливається, застигає в повітрі... Перериває його перепелячий крик, заглушає сюрчання трав'яних коників - і все те зливається докупи в чудний гомін, вривається в душу, розбуркує в ній добрість, щирість, любов до всього... Гарно тобі, любо, весело! На серці стихають негоди, надія обгортає тебе добрими думками, бажаннями. Хочеться самому жити и любити, бажаєш кожному щастя. НАДО ПЛАН, ТЕЗИ І ТЕМАТИЧНІ ВИПИСКИ. ДОПОМОЖІІІТЬ!!!! срочноооооооооооооооооооооооооооооо!!!!!!!!!!!!!

наче небо не стоїть на місці а обертається навколо землі. Зробити синтаксичний розбір речення!!!