как пояснити це присливья щоб чорт молився богу

1. [ ] - [ ]
2. [ ], та [ ] однак [ ]

А) На полі одразу зчинився галас (М. Стельмах).
Б) У тихій радості-журбі вклонявся вечір дневі (М. Рильський).
В) Не кажи «гоп», доки не перескочиш (Народна творчість).
Г) Лиш той творити може, хто любить свій народ (В. Сосюра).

2. Односкладним простим реченням з головним членом, вираженим присудком, є речення:
А) Налякані чужим голосом, птахи з тривожним писком крутились над головою
Соломії (М. Коцюбинський).
Б) На сірий камінь – сірий дощ… (Д. ГІавличко)
В) Підеш собі, зажурившись, гаєм по долині (Т. Шевченко).
Г) Без гарячої любові до природи людипа не може бути митцем (О. Довженко).

3. Односкладним простим реченням з головним членом, вираженим підметом, є речення:
А) Одна в поета правда – чистота (Т. Шевченко).
Б) Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси (М. Коцюбинський).
В) Холодний осінній ранок…
Г) Він поселився в домі їхньому, під зорепадом жолудів (Л. Костенко).

4. Односкладним реченням як частиною складного є речення:
А) Як я ненавиджу ті очі і ненавидячи люблю (В. Симоненко).
Б) Гнуться клени ніжними колінами, чорну хмару сріблять голуби… (М. Рильський)
В) Посієш вчасно – вродить рясно (Народна творчість).
Г) Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками (О. Довженко).

5. Неповним є речення:
А) Біла-біла й легка, як пушинка з кульбаби, загубилася в бездонній синяві хмарка.
Б) Одна-єдина над неозорим казахстанським степом.
В) Як це хороше – лежати в затінку під маминим кущем і вдивлятися в загублену в небі хмаринку! (За О. Донченком)
Г) Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати (В. Симоненко).

6. Тире ставиться в неповному реченні в рядку:
A) Чисте повітря для людей похилого віку – найкраща мікстура (Ю. Збанацький)
Б) Без гожих днів – не бути літу, а без дощів – немає цвіту. (А. Малишко)
B) І щуку кинули – у річку (Л. Глібов)
Г) Поезія – це діло совісне, не грайся нею безпричинно (А. Малишко)

У завданнях 7-9 тест контролю 8 клас до кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.
7. Установіть відповідність між односкладними простим реченням і його видом.
1) Узагальнено-особове;
2) неозначено-особове;
3) безособове.

А. Щоб пізнати людину, треба з нею мішок солі з’їсти (Народна творчість).
Б. Кричало до Бога, до чорта, до людей (В. Винниченко).
В. Тим часом розвиднялось, світало (М. Рильський)
Г. Поспішиш – людей насмішиш (Народна творчість).

8. Установіть відповідність між виділеним словом в односкладному реченні і частиною мови, яко воно є.
1) Займенником;
2) дієсловом;
3) прислівником.

А. Життя – така велика ковзанидя.
Б. Кому вдалось, не падавши, пройти?
В. Нелегко, кажуть, жити на дві хати.
Г. А ще нелегше – жить на дві душі!

(Л. Костенко)

9. Установіть відповідність між виділеними словами в односкладному реченні і другорядним чл ном, яким вони є.
1) Додатком;
2) обставиною;
3) присудком.

А. Чумацький шлях долали і долаєм, бо нам пройти судилося цей Щ шлях (Є. Гуцало).
Б. Вам не втекти від правди суду ні в небесах, ні на землі (В. Сосюра).
В. Герой користі не шукає зроду (Леся Українка).
Г. Не можна судити про людину з першого погляду (О. Радиіцев).

народу й надбань усього людства.

Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови.

Але цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.

Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення, вдумливо читати політичну, художню, наукову літературу, звертаючи при цьому увагу на вживання окремих слів, на особливо вдалі висловлювання, на побудову речень, користуватися словниками. Треба активно розвивати своє мовлення: усно й письмово викладати думки, виправляти себе, перебудовувати сказане, шукати найкращі й найдоцільніші варіанти висловлювання.

Культура мовлення тісно пов'язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне. І навпаки, якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, то й мовлення в неї плутане, беззмістовне, захаращене зайвими словами, непотрібними красивостями. Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи, зрозуміле і легко сприймається.

Грамотне, багате мовлення — не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову.

Запишіть основні тези тексту.

по-своєму, адже кожен з нас — індивідуальність, що має власні інтереси та уподобання. Для когось щастя—це мати автомобіль найновішої моделі, добре облаштовану квартиру з меблями, від яких тріщать стіни, та гаманець, наповнений зеленими папірцями —доларами. Можливо, це і є якась сота частина щастя. А може, й ні. Але, на мій погляд, щастя усе ж таки не в цьому. Щастя — це мати вірних, незрадливих друзів, здатних у будь-яку хвилину прийти до тебе на допомогу. Я знаю, якщо станеться біда, я можу розраховувати на тверду руку друга. Він допоможе мені порадою, він запропонує реальну допомогу. У цей же час мої друзі теж можуть розраховувати на мене. І я їх не підведу, не зраджу. Тоді ж що може бути кращим за це товариство, за товариську підтримку? Однією з складових частин щастя, на мій погляд, є здоров'я. Не маючи його, людина відчуває себе руїною. Як відомо, здоров'я неможливо купити за гроші. Нехай ти будеш навіть мільярдером, але, не маючи здоров'я, будеш ти радіти своїм грошам? І тільки тоді зрозумієш, що щастя все ж таки неможливо оцінити лише в грошовому еквіваленті. Щастя, я гадаю, — це мати здорових, люблячих батьків. Адже вони так багато віддають нам, своїм дітям. А ми зрідка буваємо такими невдячними, такими байдужими до їхніх прохань. Але якщо замислитися, то, мені здається, ми могли би частіше прислухатися до їхніх зауважень, порад, приділяти їм більше часу та уваги. Бо вони віддають нам стільки любові, стільки ніжності та ласки! Від наших найперших кроків до кінця своїх днів вони ведуть нас дорогами життя, не помічаючи інколи, що з маленьких нетям ми швидко перетворилися на самостійних, дорослих людей. Проте для батьків ми, здається, назавжди залишаємося маленькими дітьми. Але яке все ж таки щастя, що вони є, рідні, милі батьки! Для мене щастя—коли тебе розуміють. У наш вік, коли усі навкруги поспішають, не помічаючи нічого навколо, не залишається часу, щоб прислухатися до голосу інших людей. З усіх боків оточує нас глуха байдужість. Тому, я гадаю, так важливо, коли тебе можуть спокійно вислухати, зрозуміти, дати пораду. Це може бути товариш, або батьки, або навіть якась незнайома людина, яка не втратила людськості, яка вірить іншим. Зараз, на жаль, такі люди є рідкістю. Що таке щастя, кожний розуміє по-своєму. Щастя, на мій погляд, — це коли всі відчувають себе щасливими, коли усім добре. Нехай поряд зі мною завжди будуть вірні друзі, нехай хвороби не чіпляються до мене та моїх близьких, нехай у світі панує взаєморозуміння, нехай будуть як можна довше поруч зі мною мої батьки, і тоді я, мабуть, зможу впевнено сказати: "Я—щаслива людина!"

й весело клопочуться коло свого гнізда. В одчинене вікно
доносяться в хату з палісадника пахощі від
бузкового цвіту. В кімнаті, прикрашеній кретоном і
обставленій м’якими будуарними меблями з явною претензією на
кокетування, не дивлячись на ясне сонячне сяйво, горить перед
овальним люстром на столі лампа. На
кріслі сидить перед нею молода, струнка панночка, русява, з
кирпатеньким носиком і трошки примруженими короткозорими очицями, що
виблискували часом задерикуватим вогником. Панянка
нагріває на лампі металеві частини ручки
до писання і на ній закручує спереду кучері.
За спиною в неї стоїть із кофточкою в
руках дівчина років тринадцятьох, що, видко, вчасно
прибула з села. Випнуті від худорлявості лопатки не дозволяють
дати їй цих років, її каштанове волосся, що,
вигорівши на сонці, змінило яскравість свого кольору,
причесане гладенько і заплетене в одну тоненьку кіску
з червоним кісником; на блідому, трохи
вилицюватому, але з правильними рисами личку
тремтить вираз полохливості й
переляку.
Коло вікна на канапці напівлежить
зовсім уже одягнена до виходу, доволі повна чорнява панна, трохи старша за
русяву панянку і, видко по схожості, сестра її. Вона нетерпляче б’є
парасолькою по черевиках і нарешті не
витримує:
— Та цьому кінця немає! Сиди й чекай! Чому
ти не купиш завивалок? Не надокучить хіба морочитись
із цими ручками: чадить завжди?.. Навіть відчинене вікно
не допомагає!
— А ти вийди, хто тебе тримає? — огризнулася
білявенька.— Ой! Ось тільки через тебе обпекла пучку!.. Купи! Стану я на дурниці
викидати гроші...
— Дивно,—
усміхнулася недбало чорнява,— з одного боку
стільки претензій щодо вбрання і всіляких нісенітничок, а з другого —
скупість на шага...
— Справа йде не про нісенітнички, а
про витонченість та порядність,— підкреслила білявенька,— що про них ваша
милість і тями не має; адже ж вам байдуже вийти на вулицю і в подраних
рукавичках, і в невичищеній кофточці, і з кучмою, що стирчить з
пом’ятого капелюха... Адже ж ви з лінощів не подбаєте про себе, так
що іноді сором іти поруч...
— І не ходи!
— відповіла байдуже чорнява.— Хто тебе прохає? А я не стану на цю
порядність витрачати половину життя...
— А звісно, на
романи з цигарочкою приємніше витрачати час?
—
Атож, значно приємніше: менші принаймні
витрати на жовч...
— Подумаєш, яка добротлива!
— заперечувала ущипливо русява й роздратованим рухом шпурляла шпильки, прищіпки
й папільотки.— Чорти прокляті! Ніяк не тримаються... стирчать... Де це довгі
шпильки? Завжди закинуть... Це ти їх, Наталю, береш, щоб напихати в
гільзи тютюну. ( Помогите написать красивый план зарание спасибо )))