Пожалуйста срочно,помогите придумати казку про частини мови

+ 0 -

380636353939

02 окт. 2013 г., 3:14:49 (10 лет назад)

Одного разу до Дієслова прийшла несподівана думка: «Я найважливіша частина мови». Чому, запитаєте Ви, дієслово так вирішило? А тому, дорогі друзі, що на Свято рідної мови до нього завітав «Хитрий Лис» Прикметник. Ось що він йому запропонував: «Друже Дієслово, а чи ти знаєш, що ти найважливіша, найгарніша та найпрацьовитіша частина мови!»

-    Та що це ти таке кажеш, брате Прикметнику? – здивувалося Дієслово.

-    А ти сам розсуди. Без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не можна з нього зрозуміти, чи робилось там щось, чи щось робиться?

-    Як це? – не переставало дивуватися Дієслово.

-    А ось так, послухай речення: Галя квіти .... теплою водичкою.

-    Що теплою водичкою? – запитало Дієслово.

-    Ось бачиш, не зрозуміло. Чи вона поливала чи полила, чи, може, взагалі вона їх ошпарила, – засміявся Прикметник.

-    Так, ти правий! – гордо мовило Дієслово. – Що ж ти пропонуєш, Прикметнику?

-    Та так, що ж я можу запропонувати такій поважній частині мови, звичайно, бути царем над усіма частинами мови.

-    Хто ж мене царем проголосить? І як на все це подивиться наш брат Іменник.

-    Наших маленьких друзів: Займенника Прийменника та Сполучника – я беру на себе, – гордо мовив хитрун Прикметник. Іменника ми приборкаємо, довірся мені, – прищурив своє праве око Прикметник та й пішов так швидко, як і прийшов.

О, ось тепер Дієслово міркувало собі, як на його прекрасній голові засяє корона величі царської.

Прикметник тим часом побіг до Іменника і став йому нашіптувати: « Ой Іменничку, щось там лихе задумав наш спільний братик Дієслово. Хоче, щоб його царем проголосили!» 

-    Та ні, то все побрехеньки, – відсахнувся Іменник.

Ось я тобі братику правду кажу, хоче, хоче, сам мені казав сьогодні, що він основна частина мови, найголовніша!

-    Звісно без дієслова речення втрачає сенс, але коли без мене, воно теж незрозуміле, – заперечив Іменник.

-    Так-так, от і я кажу, що тобі треба царем бути, – крикнув наостанок і побіг «хитрий лис» Прикметник до Прийменника, Займенника. 

Прислівника, Числівника та Сполучника, що мешкали разом і вели спільне господарство.

І ось зібралася Рада частин мови, щоб вирішити головне питання: хто ж найважливіший – Дієслово чи Іменник? Кому царем бути? Одні кричать: «Іменнику!», інші «Дієслову!» А Прикметник тільки посміхається, що таку кашу заварив.

Мабуть і зараз би вони сперечались, якби не чарівниця, ім’я якої Зв’язна Мова. Прилетіла вона на своєму вірному коні Тексту і мовила: «Ви, братики, послухали хитруна Прикметника, який гарно говорить, але заздрить всім вам і тому вирішив вас пересварити. Ти, Дієслово, важлива частина мови, без тебе не можна зрозуміти, яка дія відбувається чи відбулася, але поміркуй, чи мало б ти таку вагу, якби не було Іменника, чи можна було б зрозуміти, про що чи про кого говориться в реченні? А без інших частин мови, чи гарним було б наше мовлення, чи зрозумілою думка, чи вірно передавалась би дійсність? Чи згодні ви, друзі, зі мною?»

-    І справді, чого ми тут репетуємо? – засміявся веселун Займенник, його підтримали інші.

-    А ти, Прикметнику, будеш суворо покараний, віднині тобі вічно слугувати Іменнику в реченні, хоч ти гарна частина мови, але тобою треба користуватись дуже обережно! – суворо сказала чарівниця Зв’язна Мова.

З того часу між усіма частинами мови панує мир та злагода.

+ 0 -

Serikovnaelmir

02 окт. 2013 г., 3:48:31 (10 лет назад)

Жила-була дівчинка Катруся. Вона, як и ті, ще не ходила до школи. Але Катруся була дуже допитливою і постійно запитувала у своєї мами: чи гарно там? Чи цікаво?
Одного разу, побачивши передачу для школярів, дівчинка підійшла до матусі і запитала:
- Мамо, а що таке іменник?
А мати відповіла, що зайнята, і що Катя дізнається про це у школі. Коли настав вечір, дівчинка лягла спати. Засинаючи вона згадала про іменник. Очі дівчинки заплющились і сни віднесли її далеко від дома. Вона опинилась на великій зелений галявині, залитій сонцем. Раптом вона почула голос, який сказав:
- Добрий день, Катрусю!
- Здрастуйте! Хто Ви такий?
- Всі називають мене Іменник. Я знаю, що тебе цікаво, чому мене так називають. Так ось, бачиш той дуб, цю зелену траву, и хмаринку в небі? Це все предмети, які нас оточують. Іменник вказує на назву предмета. Ну як, цікаво?
- Так, так, дуже цікаво, - відповіла дівчинка, дивлячись на іменника дуже здивовано і зацікавлено.
- А хочеш, я познайомлю тебе з дієсловом?
- Так, дуже хочу.
- Тоді пішли.
І вони пішли. По вузенькій стежці вони спустилися до веселої річки.
- Познайомся, це Дієслово, - сказав Іменник, і вказав на того, хто сидів на камені.
- Дуже приємно, - сказала Катруся. – А чому Вас так називають?
- Мене звуть так, тому що я позначую дію предмета. Наприклад, річка тече, листя розпускається, сонце світить.
Але тут він когось побачив і замовк. Катруся і Іменник обернулись, Іменник дуже зрадів.
- Добридень, друзі, - сказав той, хто підійшов. – Мене звуть Прикметник, - сказав він, звертаючись до Катрусі. – Я позначаю ознаку предмета.
- А це як? – запитала дівчинка.
- Наприклад, квіти рожеві, хмари блакитні.
- А ось і Числівник, - сказав Іменник, - він означає кількість предметів. Наприклад, три хмари, п’ять птахів.
- Ну як, зрозуміла?
І тут Катрусю розбудили сонячні промені.
- Я все зрозуміла! – сказала дівчинка.
А ти зрозумів?