Помогите пожайлуста розгадать загадки: 1. Не їсть, не п'є, а стоїть і б'є. 2. Завжди їсть, а ніколи сита не буває. 3. Книжки читають, а грамоти не

1.Вiтри безжально рвали тендiтне вбраня на берiзцi(I.Цюпа).2.Сердитий вiтер пiсля зливи трусив щосили вишню й сливу(А.Качан).3.Пiд Киевом стоїть щаслива осiнь i вересня колише на руках (М.Бровко).4.Журавель зiтхає потихеньку.(В.Малишко).5.Чутки про подвиги Сагайдачного невдвзi дiйшли до Польщi(Д.Яворныцький).6.Зерно нап'ється сонця в полi(В.Сосюра).

й весело клопочуться коло свого гнізда. В одчинене вікно
доносяться в хату з палісадника пахощі від
бузкового цвіту. В кімнаті, прикрашеній кретоном і
обставленій м’якими будуарними меблями з явною претензією на
кокетування, не дивлячись на ясне сонячне сяйво, горить перед
овальним люстром на столі лампа. На
кріслі сидить перед нею молода, струнка панночка, русява, з
кирпатеньким носиком і трошки примруженими короткозорими очицями, що
виблискували часом задерикуватим вогником. Панянка
нагріває на лампі металеві частини ручки
до писання і на ній закручує спереду кучері.
За спиною в неї стоїть із кофточкою в
руках дівчина років тринадцятьох, що, видко, вчасно
прибула з села. Випнуті від худорлявості лопатки не дозволяють
дати їй цих років, її каштанове волосся, що,
вигорівши на сонці, змінило яскравість свого кольору,
причесане гладенько і заплетене в одну тоненьку кіску
з червоним кісником; на блідому, трохи
вилицюватому, але з правильними рисами личку
тремтить вираз полохливості й
переляку.
Коло вікна на канапці напівлежить
зовсім уже одягнена до виходу, доволі повна чорнява панна, трохи старша за
русяву панянку і, видко по схожості, сестра її. Вона нетерпляче б’є
парасолькою по черевиках і нарешті не
витримує:
— Та цьому кінця немає! Сиди й чекай! Чому
ти не купиш завивалок? Не надокучить хіба морочитись
із цими ручками: чадить завжди?.. Навіть відчинене вікно
не допомагає!
— А ти вийди, хто тебе тримає? — огризнулася
білявенька.— Ой! Ось тільки через тебе обпекла пучку!.. Купи! Стану я на дурниці
викидати гроші...
— Дивно,—
усміхнулася недбало чорнява,— з одного боку
стільки претензій щодо вбрання і всіляких нісенітничок, а з другого —
скупість на шага...
— Справа йде не про нісенітнички, а
про витонченість та порядність,— підкреслила білявенька,— що про них ваша
милість і тями не має; адже ж вам байдуже вийти на вулицю і в подраних
рукавичках, і в невичищеній кофточці, і з кучмою, що стирчить з
пом’ятого капелюха... Адже ж ви з лінощів не подбаєте про себе, так
що іноді сором іти поруч...
— І не ходи!
— відповіла байдуже чорнява.— Хто тебе прохає? А я не стану на цю
порядність витрачати половину життя...
— А звісно, на
романи з цигарочкою приємніше витрачати час?
—
Атож, значно приємніше: менші принаймні
витрати на жовч...
— Подумаєш, яка добротлива!
— заперечувала ущипливо русява й роздратованим рухом шпурляла шпильки, прищіпки
й папільотки.— Чорти прокляті! Ніяк не тримаються... стирчать... Де це довгі
шпильки? Завжди закинуть... Це ти їх, Наталю, береш, щоб напихати в
гільзи тютюну. ( Помогите написать красивый план зарание спасибо )))

хто вже збира перші врожаї. Відпочиваючи за містом, я часто спостерігав за такими працьовитими людьми і мені дуже подобалась їх старанність. Наприклад, ви можете запитати: "Що може зацікавити у праці звичайного косаря?". Та чи знаєте ви - наскільки, це клопітка робота? Тільки но сонце починає сходити на небі, а косар вже прямує на своє поле. Спочатку він обходить і обдивляється траву, вибирає з неї гілля, що можє заважати і починає точити косу. До роботи він приступа завзято і починає прокошувати невеликі рядки один за одним відкидаючи траву в один бік. Під час замаху косар стоїть прямо і опирається на одну ногу. Працює довго, майже до обіду, без перепочинку, а опісля знову береться за діло з тією самою енергією. Я дуже поважаю таких людей, за їх силу і характер.

розламують руками (М. Стельмах) виконує синтаксичну роль.А Підмета.Б Додатка.В Означення.Г Обставини.3. Підрядна частина стоїть після головної в складнопідрядному реченні.А Хто знання має, той і мур зламає.Б Добре того вчити, хто хоче все знати.В Хто вчиться змолоду, не знає під старість голоду (Нар. творчість).Г Хто п’є зілля джинджури, той забуде дорогу до лікаря (Ф. Мамчур).4. До складнопідрядного з підрядним з’ясувальним належить речення.А Неподалік од татарського броду, де навшпиньки спинався долинковий туманець, окреслилася постать людини.Б Семен рукою розгладив недовірливі зморшки на чолі, хоча й позаздрив спокійним снам батька.В Так дівчині хотілося, щоб ніхто не побачив її.Г Ярослав руками перебирав стебла пшениці, у яку вже ввійшла золотінь (З тв. М. Стельмаха).5. До складнопідрядного з підрядним обставинним мети НЕ належить речення.А На хвилину зупинялися, щоб дати коням відпочити.Б Хлопці держалися разом і, йдучи, розглядалися по сторонах, щоб добре затямити дорогу.В Дозорці дали знак, щоб веслярі рух весел припинили (З тв. А. Чайковського).Г Повільно, обережно ступаю по чорноземові батькового городу, щоб йому боляче не було (О. Аврамчук).

характеристику всій конструкції й компонентам як простим реченням - це не дуже важливо, але яякщо зробите, то буде дуже добре))

Коли тебе мужність покине крилата байдужість підступить душа обміліє знайди безіменну (без/іме...у) могилу солдата і вічний вогонь що над ним племеніє.