чому професія лікаря завжди була в пошані?

моєму.

исне,вітер вовком виє,дощ потоком висне.

"Чому треба бути гідним своїх батьків "

У п’єсах Івана Карпенка - Карого «Мартин Боруля» і комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич» дуже схожі сюжети. Річ у тім, що головний герой багатій Мартин Боруля так само, як і мсьє Журден, мріє про аристократичний титул. Але що в тому, що в іншому обоє дійшли до грані, почали зходити з розуму. Заради своїх намірів і бажань вони мало не зламали долі близьких їм людей, припустились багатьох помилок.
В основу п’єси українського автора було покладено прикру історію з реального життя родини письменника. Як і герой п’єси, батько І. Карпенка-Карого намагався будь-якою ціною змінити своє прізвище і доказати дворянське походження.
Що до історії Мольєра, то він написав комедію на замовлення короля задля висміювання турецьких послів, що прибули на той час до Парижу.
Мартин Боруля головний персонаж твору Карпенка-Караого. Ради
Підвищення соціального статусу та щоб втерти ніс Красовському. Упроваджує зміни в своє життя. Він велить своїм дітям називати себе не татом, а "папінькою", а маму - "мамінькою". Прагне віддати свою дочку за Націєвського, а сина намагається влаштувати на чиновницьку посаду. Наказує родині багато спати. Також заброняє Марисі прати білизну. Осліплений цим він не зважає на думку інших хоче домогтися свого.
Цілі пана Журдена як досягти мрійливого титулу, добре були висвітлені . Це і його намагання подружитися зі знатними особами. Він кожним своїм вчинком або якоюсь реплікою показував тягу до дворянства. За яке як сказано у творі «дозволив би відрізати собі два пальці на руці».
На мою думку , вони для того щоб домогтись свого нічого не роблять , а лише вихваляються. Не бачучи по справжньому цінних речей, що й призводить до поганих наслідків.
Отже, дві п’єси написані різними письменниками показують одну тему. В чому і проявляється спорідненість.

Кожна мудра людина прагне в житті визначитись назавше у
своєму виборі. У наш час, покликання стало охоплювати теми «професії» й
«кар'єри», всередині котрих людська істота, що перебуває в нестримному пошуку,
стремить до самоутвердження. Ми покликані
до різноманітних занять. Людство вельми потребує добрих досвідчених лікарів,
священиків, господарів... «Кожна
людина має покликання духовної діяльності - постійного пошуку правди і змісту
життя» Покликанням же стає інтерес, помножений на працю. Покликання людини - це орієнтир для вибору
життєвого шляху. І нічого не вдієш, бо
воно як і раніше кличе за собою, і від нього не можна ні сховатися, ні втекти. У
кожного свій поклик і тому скільки на землі професій. тож я ще не знаю свого
покликання але можу сказати що воно пригодиться мені у житті. Життя завжди
непередбачуване та готує для нас багато сюрпризів, приємних та не дуже.

1.Фахівець дукарської справи; той хто працює в друкарському цеху. 2. Спеціаліст, що шиє чи ремонтує одяг. 3. Робітник, що готуе їжу; куховар. 4. Спеціаліст, який фарбує будівільни; ще- художник, якиий займається живописом. 5. Робітни, який зоводить будівлі з камнею, цегли. 6. Помічник лікаря. ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА!! БУДУ ОЧЕНЬ БЛАГОДАРНА!!!

Прийшла чарівниця зима. У засніженому саду тихо, лише дзвінко кричать птахи. А потім стало зовсім тихо, замовкли пташки й вітер. На наше подвір`я залетіла жовтентка пташка й почала голосно і красиво співати. То була синичка. Синиці дуже прив`язуються до людей. Вони рухливі й спритні. Я спостерігав(ла) за синичкою. Вона сіла на дерево й почала виловлювати комах. На наступний день я знову побачив(ла) ту синичку. Я впізнала її по голівці яка чимось відрізнялась від інших синичок і вирішив(ла) з татом збудувати годівничку. Ми повісили годівничку на дерево. Прилетіла синичка да годівнички й почала їсти. Я була(був) дуже рада(ий) що синичка завжди прилітала із другими синичками на наше подвір`я й вони ласували з нашої годівнички.