Зробіть письмовий синтаксичний розбір речення.
10-11 класс
|
У бібліотеці діти читають цікаві книжки про рідний край.
Хто? Діти - простий підмет, виражений іменником у формі називного відмінка множини.
Діти що роблять? читають - простий присудок, виражений дієсловом дійсного способу, теперішнього часу, множина.
Діти читають що? книжки - прямий додаток, виражений іменником книжки у формі знахідного відмінка множини.
Діти читають які книжки? цікаві - це узгоджене означення, виражене прикметником у формі називного відмінка множини.
Діти читають цікаві книжки про що? про край - додаток, виражений іменником край у формі знахідного відмінка однини, чоловічого роду.
Про край який? рідний - узгоджене означення, виражене прикметником у формі називного відмінка однини, чоловічого роду.
Діти читають цікаві книжки про рідний край де? у бібліотеці - обставина місця, виражена прийменниково-іменниковою конструкцією у бібліотеці у формі місцевого відмінка однини, жіночого роду.
Другие вопросы из категории
Читайте также
Зробіть повний синтаксичний розбір речення:
Нап'юся з живої кринички- візьму доброти від землі.
речення, надпишіть над кожним словом частину мови, дайте загальну характеристику всій конструкції й компонентам як простим реченням) Осокори стоять під вікном і немов чубаті хлопці про шось перешіптуються з грайливим вітром а літня ніч уже засвітила в небі зоряні люстри.
ДУЖЕ ПРОШУ!!!!!!!!!!!!!!!!!!! НА ЗАВТРА, ПЕРШИЙ УРОК!!!!!!!!!!!!!!
1. Ми з сестричкою пішли до лісу збирать гриби й раптом побачили білочку в пухнастій руденькій шубці. 2. Осінній ліс як барвисте диво. 3. Життя прожити не поле перейти. 4. І сірі мурашки і бджілки в чорно-жовтих оксамитових платтячках і москалики з чорненькими гудзичками на червоних "мундирах" все очевидно почувши поклик весни повилазило зі своїх зимових схованок.
За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З Богом заговорить...
А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,
І ждеш його, того світу,
Мов матері діти.