"Рядок за рядком виліплює вона свою домівку"- треба підкреслити букви,які позначають 2 звуки.

1. Червоне коромисло через річку повисло. 2. Ішли чоловік і жінка вулицею. Коли вони підходили до своєї домівки, побачила їх у вікно дитина і гукнула: "Добридень вам, татусю й матусю!" Одноче то був їхній син. Хто ж то був? 3. Шість ніг і два роги, в садок н пита дороги. 4. Як із меду і мухи зробити ім"я турецького сультана? 5. Ішло дві матері, дві дочки й онука. Скільки було всіх душ?
2. Знайди іменники, в яких зі зміною форми слова відбувається зміна кінцевого приголосного основи. Випиши ці іменники, ставлячи їх у початкову форму, а поряд через риску подай їх форми в місцевому відмінку.

їхній син. Хто ж то був?

Помогите!!!!!!!!!!!!!!!!Пожайлуста!!!!!!!!!!

місцевому відмінку. 1Червоне коромисло через річку повисло.2Ішли чоловік і жінка вулицею.Коли вони підходили до своєі домівки,побачила іху вікно дитина і гукнула:"Добрийдень вам,татусю й мамусю!"Одначе то не був іхній син.Хто ж то був? 3Шість ніг і два роги ,в садок не пита дороги.4як із меду і мухи зробитм ім"я турецького султана?5Ішло дві матері,дві дочки і онука.Скільки було всіх душ?

Пісня-Рятівниця
Старий вусатий кобзар сидить коло вогню, грає на кобзі, співає, згадує минуле.
Ось серед моря стоїть турецька галера. Кругом галери на козацьких чайках сидять козаки. На галерах ряди невільників-козаків, прикутих до ключин. Між ними - молодий вродливий козак Іван. Між рядами невільників стоять турки в пишних уборах. Усе завмерло. І раптом Іван заспівав пісню. «Слава наша не поляже», - цілий хор дужими голосами підхопив її. І одразу чайки рушили до галери. Козаки заворушились. От вони вже на галері. Блищать шаблі, миготять криві турецькі ятагани.
Упали турки. Розкуті вже невільники. «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине!» - гукають козаки. Утікають татари. Захопили вони з собою й Івана. Вирішили його стратити, бо його спів сповнив козаків сміливості й рішучості.
Мужньо зустрів Іван вирок. А доки чекав страти, співав сам собі українських пісень. І помітив хлопець, що від того співу тихо стає навкруги.
Та ось настав день страти. Вивели Івана на площу. Зігнали туди звідусіль натовп, щоб усі бачили, як вмиратиме сміливий українець. І тоді попросив Іван дозволу заспівати останню у своєму житті пісню. Заспівав. А коли скінчив, з натовпу залунало: «Ще! Ще!»
І знову співає Іван. Він бачить, як завмерли і стоять непорушні його катівники, як плачуть у натовпі дівчата й жінки... І наче крила виростають у хлопця за плечима. А натовп благає залишити життя Іванові. І не наважилися бусурмани стратити хлопця.
Багато років промайнуло. Повернувся з неволі вже сивий дідусь Іван. Але так само молодо лунає його голос: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине!»
1. Знайди в тексті і випиши речення, у якому висловлено основну думку твору?
2.За що турки хотіли стратити Івана?
А за те, що він був козаком
Б за те, що його спів вселив мужність у козаків
В за те, що хлопець співав пісні у в'язниці
3.Як вплинула , Іванова пісня на тих, хто був присутнім на страті ?