Із дитинства людина черпає силу і мужність на подальше життя(твір)

закладка закладка кран кран окріп окріп історія історія

Я хочу розповiсти про свiй незабутнiй день.Це був перший лiтнiй день.Влiтку свiтати починае рано,тому я прокинулась зрання,вiд дотику сонячних променiв,а разом зi мною прокинулась вся природа.
Лiто-моя найулюбленiна пора року,коли на вулицi тепло i сонячно,коли наступають лiтнi канiкули.У цей день я з сестрою збирались сходити до зоопарку,не знаю чому саме туди,мабуть захотiли згадати дитинство.Коли ми вийшли з дому,я почула солодких аромат медунки та iнших трав,якi розносилися по вiтру.Я тану вiд насолоди навiть просто вдихаючи свiже лiтнэ повiтря!Зашумiли дерева,загули машини,на вулицю почали виходити люди.
Коли ми зайшли до зоопарку,навколо стояла страшна спека.Це було жахливо!В мене зовсiм нi було нi якого настрою й сил дивитися тварин.На щастя,мене врятувало холодне морозиво,яке менi купило сестра.Воно просто тануло у моему ротi,приклавши морозиво до губ,я вiдчула прилив сил,i ми пiшли дивитися тварин.Пройшовши алеями зоопарку,ми наблизились до клiток з папугами.Какаду менi так сподобався,вiн нiби-то яскрава радуга,яка зiйшла з неба.
Незважаючи на шалену спеку та втому,менi дуже сподобалося у зоопарку.Особливо менi сподобалось рiзноманiття тварин та звукiв,якi видавали тварини!Це був найкращий день,я дуже давно не отримувала стiльки чудових вражень!

чогось особливого, ну а мене до писання творів не тяне!)

Іван Вишенський-вельми цікава особа.Це людина, яка вирішила присвятити все своє життя Богові і спокутувати гріхи, усамітнившись в печері на горі Афон.Проте, як він не намагався відректися від земних благ, все ж таки не зміг розлюбити Україну.Земне життя вривалося до нього і павучком, і вишневим цвітом, і листом від братів з України. Мені не просто сформулювати особисте ставлення до життєвого вибору Івана Вишенського. На мою думку, кожна людина має право на вільний вибір, а інші не повинні його осуджувати. Іван Вишенський добровільно відмовився від життя серед людей і він мав на це право.

Бджільництво відоме людині щонайменше п'ятнадцять тисяч років. Щоправда, спочатку бджіл не розводили у вуликах, а полювали на них. Лише у вісімнадцятому столітті люди навчилися робити вулики, з яких можна було виймати стільники, не вбиваючи бджолину сім'ю.

Сім'я існує за принципом, властивим для всіх суспільних комах. Роботи в бджіл багато. Як і в мурах, у них існує фахова спеціальність. Однак якщо мураха визначається з фахом один раз на все життя, то бджоли з віком його змінюють. Це дуже цікаве явище. Перші дні життя бджілці доручають роботу прибиральниці: вона вичищає старі чарунки, потім працює годувальницею — годує робочих бджіл спочатку квітковим пилком, а потім і маточним молочком. Згодом вона приймає корм, стає будівельницею, далі — охоронцем. Найвідповідальнішу роботу, збирання нектару, виконують найстарші бджоли.

Мед — не просто згущений нектар. У бджоли він зазнає складних хімічних перетворень, збагачується органічними кислотами, ферментами, бактерицидними речовинами. Потім бджола передає краплину іншій бджолі, яка продовжує процес. Урешті-решт крапля напівфабрикату виділяється в чарунку стільника. Після цього відбувається процес згущення меду. Стільки праці заради краплинки меду, яку майже неможливо побачити неозброєним оком!