З ТЕКСТУ ПІСНІ СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ ВИПИШИ СЛОВА ЗІ ЗМЕНШУВАЛЬНО-ПЕСТЛИВИМИ СУФІКСАМИ

одужав.

1. (Зима) біле, (весна) чорне, літом зелене, восени стрижене. 2. Надворі (гора), а в хаті (вода). 3. Стоїть дід над (вода) та шелестить (борода). 4. Якою (коса) не можна косити?
2. Поясни правопис закінчень іменників у родовому відмінку однини.

чорноземом пахне Харків,Широкими морськими просторами і ідкуватим білим каменем вапняком пахне Севастополь,І леь чутний аромат неавньоі грози стоіть на Києвом, Може й справді залишають ці пахощі часті грози може вітри приносять дух цвітіння лісів у верхівях Дніпра, Тільки завжди відчувається над Києвом цей пянкий і свіжий вітер післягроззя

сірий заєць-сіренький зайчик
руда білка-
зелена ялина-
білий сніг- червона шапка-
2.З двома словосполученнями (на вибір)склади і запиши речення.

Пісня-Рятівниця
Старий вусатий кобзар сидить коло вогню, грає на кобзі, співає, згадує минуле.
Ось серед моря стоїть турецька галера. Кругом галери на козацьких чайках сидять козаки. На галерах ряди невільників-козаків, прикутих до ключин. Між ними - молодий вродливий козак Іван. Між рядами невільників стоять турки в пишних уборах. Усе завмерло. І раптом Іван заспівав пісню. «Слава наша не поляже», - цілий хор дужими голосами підхопив її. І одразу чайки рушили до галери. Козаки заворушились. От вони вже на галері. Блищать шаблі, миготять криві турецькі ятагани.
Упали турки. Розкуті вже невільники. «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине!» - гукають козаки. Утікають татари. Захопили вони з собою й Івана. Вирішили його стратити, бо його спів сповнив козаків сміливості й рішучості.
Мужньо зустрів Іван вирок. А доки чекав страти, співав сам собі українських пісень. І помітив хлопець, що від того співу тихо стає навкруги.
Та ось настав день страти. Вивели Івана на площу. Зігнали туди звідусіль натовп, щоб усі бачили, як вмиратиме сміливий українець. І тоді попросив Іван дозволу заспівати останню у своєму житті пісню. Заспівав. А коли скінчив, з натовпу залунало: «Ще! Ще!»
І знову співає Іван. Він бачить, як завмерли і стоять непорушні його катівники, як плачуть у натовпі дівчата й жінки... І наче крила виростають у хлопця за плечима. А натовп благає залишити життя Іванові. І не наважилися бусурмани стратити хлопця.
Багато років промайнуло. Повернувся з неволі вже сивий дідусь Іван. Але так само молодо лунає його голос: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине!»
1. Знайди в тексті і випиши речення, у якому висловлено основну думку твору?
2.За що турки хотіли стратити Івана?
А за те, що він був козаком
Б за те, що його спів вселив мужність у козаків
В за те, що хлопець співав пісні у в'язниці
3.Як вплинула , Іванова пісня на тих, хто був присутнім на страті ?