ДИАЛОГ"хобби нашей семьи!"

а) Праворуч, пліч-о-пліч, рік у рік, зверху, по-нашому;
б) по двоє, вдвічі, удвох, на щастя, по-друге;
в) нашвидкуруч, коли-не-коли, безвісти, без жалю, старанно;
г) віч-на-віч, у стократ, заочі, абияк, ніколи;
д) вкупі, до вподоби, допізна, щодня, безлад.

Дуже Вам дякую.

А Зібравшись у головній залі, почалося засідання комісії.
Б Доповідач наголосив на важливих моментах і узагальнив роботу
семінару.
В У газеті надруковано лист учня, що надійшов на адресу редакції.
Г Комісія проаналізувала зроблені висновки попередніми дослідниками.

Односкладним є речення:
А Матусю мила, у твоїх долонях для мене заховався цілий світ
(О. Довготі’ят).
Б Без води й боршіу не звариш (Нар. творчість).
В Вже і Дніпро не схожий сам на себе (М . Казидуб).
Г Ніхто з дітей не осмілився зайти до хати, зостались на вулиці
(Є. Гуцало).

Двокрапку потрібно поставити між частинами речення:
А Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання від­
родження української мови, державності, нації (І. Огієнко).
Б І є таке дивне щастя днини ясної ради соколом з неба впасти (В. Си-моненко).
В Доцвітають мальви під вікном вересневі мальви доцвітають мати у
зажурі поглядають як літа до виру одлітають (М . Боровко).
Г Стріну ж я калину, небо те безкрає цілий день сопілка в моїм сер­
ці грає (А. Малишко).
(Якщо не важко з поясненням)

Директор прийде пів другої. Завтра залік з педагогіки. Було два семінари. Провели три конкурсних іспити. Лекції починаються о восьмій годині. Завтра в інституті день відчинених дверей. Більша половина студентів. Навчальний корпус недалеко. Чи маєте пропуск до навчального корпусу? Він викладає екологію. Давай заліковку. По нашій кафедрі є два співшукача. Дисертант по цій темі має декілька статей. Прийшов відзив на автореферат.

працювати. Адже більше, не на одній планеті, у великої сонячної системи, життя немає. Лише у нас на Землі є повітря, яким ми дихаємо, і без якого загине все живе. Є вода, без цієї дивної і казкової по своєму складу рідини не зможе жити не один живий організм на землі. Йде дощ, який дарує нам свою прохолоду, живить землю, і наповнює наші водоймища. Є у нас такі красиві океани, морить і річки, в яких живе інший світ, світ тварин і рослин. А як добре і прекрасно влітку поринути в прохолодну воду. І ми навіть не замислюємося, що такий чарівний дарунку більше ні ніде, у всьому всесвіті.

З давніх часів чоловік і природа тісно взаємозв'язані. В давнину первісні люди повністю залежали від довкілля. Але йшов час, людина еволюціонувала, удосконалювався його мозок. Люди навчилися добувати вогонь, будувати житла, створювати знаряддя праці. Людина не лише завойовувала своє місце серед інших племен, але і намірилася підпорядкувати саму природу.

Питання взаємодії з довкіллям актуальне і сьогодні. Проголосивши себе царем серед всіх живих істот, чоловік забув, що сам є частиною природи, вінцем її творіння. І замість вдячності продовжує поводитися дуже агресивно. Ні для кого не секрет, як згубно сьогодні позначається на навколишньому світі діяльність людини. Блюзнірське, споживче відношення до скарбів планети може мати дійсно катастрофічні наслідки. Щорік вирубуються величезні площі лісів, адже ліси — це легкі планети. Куди поділися чисті джерела? У воду скидаються тонни відходів, і її небезпечно не лише пити, але навіть просто купатися в ній. Повітря отруюють вихлопи мільйонів автомобілів, отруйні викиди заводів. Людина забуває, що запаси в надрах планети коли-небудь вичерпаються, і продовжує добувати корисні копалини. Створюється враження, що всі забули про те, що людина не може існувати поза природою. Адже він живе на землі, їсть її плоди, дихає повітрям, п'є воду. І при цьому так мало піклується про збереження місця свого існування!

Навколишній нас світ природи доріг нам, необхідний, значить, і піклуватися про кожну травичку, квітку в узбіччя, березовому гаю вдалині нам - дітям Землі. Уміти не лише милуватися всією красою, але і цінувати її, примножити, виховуючи в людях доброту, милосердя - ось про що повинна хворіти душа кожної людини.