Втомившись, вони забирались на біле каміння і лячно зазирали звідти у прірву, з якої стрімко підіймався у небо чорний привид гори і дихав синню, що не

K2O+P2O5=K3PO4 -реакция соединения
H2CO3+Zn=ZnCO3+H2-реакция замещения
Na2CO3=CO2+Na2O-реакция разложения
И исправить ошибки в валентности,если они конечно же есть,но их не должно быть.Вроде все правильно))

компонент у речення можуть вносити:
А присудки;
Б інверсії;
В поширені означення;
Г другорядні члени речення.
3. З’ясуйте, в якому реченні пропущено
тире між підметом і присудком:
А Гомоніти з високим начальством було для
Хоми втіхою (О. Гончар).
Б Жити значить безперервно рухатися вперед
(С. Джонсон). В Твоя любов як сміх дитячий
(Д. Іванов).
Д Ми сірі гуси в хмарі (А. Малишко).
4. Укажіть двоскладне речення, яке легко
перебудувати на односкладне.
А Тайга не давала йому нічого.
Б Дівчина враз насупилась, розгнівалася.
В Даремно він нишпорив з пильністю вченого
і з відчаєм голодного.
Г Його гнала вперед надзвичайна впертість,
сто разів випробувана і загартована
мужність (З творів І. Багряного).
5. Укажіть речення, в якому неправомірно
пропущено кому між однорідними
членами.
А Холодні зірки мерехтіли в темному небі, і
нескінченний Чумацький Шлях простягався у
вічність двома велетенськими кривими
коліями (О. Довженко).
128
Усі уроки української мови в 11 класі.
Академічний рівень
Б Леся полюбила Сомка іще тоді, як він було
носить її на руках і дарує їй то золоті сережки,
то добре намисто.
В Іще тоді звав він її своєю судженою і зложив
з Черевани- хою руки.
Г Защеміло горде дівоче серденько, да
мовчала небога не сказала й матері (З
творів П. Куліша).
6. З’ясуйте, в якому з речень вжито зайву
кому.
А Марія переживала прочитане, раділа чи
плакала разом із тими людьми, про яких
оповідала книжка.
Б Гнат як міг припрошував, підкладав їй, що
видавалося йому смачнішим, годував
цукерками, як дитину.
В Піднесена й урочисто чиста Марія приймала
свої дари, цілувала кожного в уста, а
Мартина — схилилася і, як батька, поцілувала
в руку.
Г Одарці дещо не до вподоби, що Марія
занехаяла старосвітські звичаї, і не
вбиралася до шлюбу, як це було прийнято,
але такі вже настали часи (З творів У.
Самчука).
7. Визначте, яке з речень ілюструє правило
вживання двокрапки після
узагальнювального слова перед
однорідними.
А З Оксаною от що: їй 17 літ, батько її, Рубан,
сюсюкає, а мати теж сюсюкає.
Б І далі (щоб не забути): у перший, у другий,
як і в дальші томики я вкладаю речі, ще ніде
не друковані.
В Дивишся на гетьманський ліс, згадується:
гетьманщина, Гоголь, татари, Карло XII і т. ін.
(З творів М. Хвильового). Г Все зберегла моя
уява: ті ночі зоряні, ті дні (В. Сосюра).
8. З’ясуйте, в якому з речень двокрапка
після узагальнювального слова перед
однорідними членами невиправдано
пропущена. А Тьотя Бася не обідала її
обід з’їв хтось. (У. Самчук)
Б Йшли разом до комори, розглядали та
упорядковували свої подарунки хустки,
спідниці, полотно. (У. Самчук)
В Люблю дивитись на Дніпро з його стрімких
високих круч (В. Сосюра)
Г Павлина Анфисівна сама ж невинність вона
ж не знала, що Анфиса Павлівна дитячу
котлету їла (3 творів М. Хвильового).
9. З’ясуйте, в якому з речень після
однорідних членів замість коми слід
поставити тире.
А Сусіди посідали на призьбі, запалили
люльки, вернулись до своєї розмови (С.
Васильченко).
Стилістика простих речень
129
Б Він приніс здоровий пучок ласкавцю,
гвоздиків та крокусу, котрий вже зацвів
жовтогарячими патлатими квітками (І.
Нечуй-Левицький).
В І зелений садок, і маленька пасіка в садку
під горою, і криниця під грушею, і левада, і
зелена діброва на горах, і розмова з
Лавріном за пасікою, все ніби заквітчало
свекрову хату квітками та залило пахощами (І.
Нечуй-Левицький). Г Як не любити зими
сніжно-синьої на Україні моїй, Саду старого в
пухнастому інеї, Сивих, веселих завій? (М.
Рильський).
10. Укажіть речення, що потребує
стилістичної правки.
А У поемі «Сон» Тарас Шевченко зображує
тяжку долю українського селянства.
Б Після одруження інститутка почала жити на
хуторі чоловіка.
В Панночка сердилась на Устину з Прокопом і
на свого чоловіка, на полковника, гостей, що
не зручно при них їй було заборонити їм
повінчатися.
Г За те, що Прокіп не дав панночці зобидити
Устину, його віддали в москалі.
11. З’ясуйте, що виражає в реченні
звертання ^ О земле рідная! Не
жатиме неситий пшениці на твоїх
ланах! (М. Рильський) А докір;
Б радість;
В іронію;
Г гідність.
12. Визначте, що виражає вжите у реченні
вставне слово
Ось, нарешті, видко віддалік і її будинок (Ю.
Яновський).
А впевненість або невпевненість у
повідомленні;
Б почуття (емоційна оцінка повідомлюваного);
В ввічливість для активізації бесіди;
Г вказівку на джерело повідомлення.

Культура мовлення — це духовне обличчя людини. На сучасному етапі питання культури мовлення особливо гостро стоїть перед молоддю. Рівень мовної культури сприяє її вихованню як особистості. Сучасна молодь вигадує безліч нових слів для більш зручного спілкування між собою та іноді ці слова спотворюють мову. На сьогоднішній день все рідше й рідше можна зустріти молоду людину, яка вміє висловлювати свою думку не перекручуючи слова або не користуючись ненормативною лексикою. Мені здається, що не тільки молодь, але й дорослі люди часто деформують мову. Проблема культури мовлення в сучасний період є актуальною. На жаль в наш час люди все менше читають книжки та не намагаються вдосконалювати свою культуру мовлення. Серед підлітків дуже актуальна тема використання нецензурної лексики. Вони думають, що користуючись подібними словами вони легше можуть донести свої думки до інших, або цим вони здобувають визнання у своїх однолітків, але це не так. Цим вони тільки демонструють свою невихованість, неповагу до людей, яким неприємно слухати таку розмову. Молодь – це майбутнє будь-якої країни, її надія. Якщо вона буде нехтувати культурою мовлення, то на наступні покоління взагалі не можна буде сподіватись. Отже, нехай молоді хлопці та дівчата засвоять всі норми спілкування літературною мовою, не псують свою мову лихослів’ям та говорять культурно і грамотно.

переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.

Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть.

Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати який сувенір з рідної України – їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити…

Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.

- Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? – верескнув він. – Дивись.

Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «…під впливом інженери… згідно з якими архітектурний стиль… »

- Хтось узяв рівненьку дощечку, - пояснював Ханенко, - наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано, - хмикнув, - але на продаж не йде. Тобто, - поправився, - на сувенір не згодиться.

Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:

- Ікону давно продав?

Антон вперся поглядом у темні очі Романа.

- Давно. З рік тому, у місті.

- Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси, - мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.

- Розказуй хоч всьому кутку, хоч на все село кричи, - насмішкувато крикнув йому в спину Антон. – Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.

Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.

- Діти… мої… мабуть… до ранку не доживу… - з натугою вилітали з побілілих уст слова. – Довго я… ходила… по цій землі… Живіть і ви… довго… Ікону бережіть… І вона… вас… оберігатиме…

Що не кажіть, а не любити_________неможливо. Приходиш додому, а_________________зустрічає біля порога, потреться об ноги, хвіст трубою, промуркоче заспокійливу пісеньку , вмоститься на колінах. Погладиш_________________і вона вбере в себе всі денні стреси.