В чому сила байок Л.Глібова!!!!!!!!!!!ф??????????7

А) На полі одразу зчинився галас (М. Стельмах).
Б) У тихій радості-журбі вклонявся вечір дневі (М. Рильський).
В) Не кажи «гоп», доки не перескочиш (Народна творчість).
Г) Лиш той творити може, хто любить свій народ (В. Сосюра).

2. Односкладним простим реченням з головним членом, вираженим присудком, є речення:
А) Налякані чужим голосом, птахи з тривожним писком крутились над головою
Соломії (М. Коцюбинський).
Б) На сірий камінь – сірий дощ… (Д. ГІавличко)
В) Підеш собі, зажурившись, гаєм по долині (Т. Шевченко).
Г) Без гарячої любові до природи людипа не може бути митцем (О. Довженко).

3. Односкладним простим реченням з головним членом, вираженим підметом, є речення:
А) Одна в поета правда – чистота (Т. Шевченко).
Б) Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси (М. Коцюбинський).
В) Холодний осінній ранок…
Г) Він поселився в домі їхньому, під зорепадом жолудів (Л. Костенко).

4. Односкладним реченням як частиною складного є речення:
А) Як я ненавиджу ті очі і ненавидячи люблю (В. Симоненко).
Б) Гнуться клени ніжними колінами, чорну хмару сріблять голуби… (М. Рильський)
В) Посієш вчасно – вродить рясно (Народна творчість).
Г) Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками (О. Довженко).

5. Неповним є речення:
А) Біла-біла й легка, як пушинка з кульбаби, загубилася в бездонній синяві хмарка.
Б) Одна-єдина над неозорим казахстанським степом.
В) Як це хороше – лежати в затінку під маминим кущем і вдивлятися в загублену в небі хмаринку! (За О. Донченком)
Г) Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати (В. Симоненко).

6. Тире ставиться в неповному реченні в рядку:
A) Чисте повітря для людей похилого віку – найкраща мікстура (Ю. Збанацький)
Б) Без гожих днів – не бути літу, а без дощів – немає цвіту. (А. Малишко)
B) І щуку кинули – у річку (Л. Глібов)
Г) Поезія – це діло совісне, не грайся нею безпричинно (А. Малишко)

У завданнях 7-9 тест контролю 8 клас до кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.
7. Установіть відповідність між односкладними простим реченням і його видом.
1) Узагальнено-особове;
2) неозначено-особове;
3) безособове.

А. Щоб пізнати людину, треба з нею мішок солі з’їсти (Народна творчість).
Б. Кричало до Бога, до чорта, до людей (В. Винниченко).
В. Тим часом розвиднялось, світало (М. Рильський)
Г. Поспішиш – людей насмішиш (Народна творчість).

8. Установіть відповідність між виділеним словом в односкладному реченні і частиною мови, яко воно є.
1) Займенником;
2) дієсловом;
3) прислівником.

А. Життя – така велика ковзанидя.
Б. Кому вдалось, не падавши, пройти?
В. Нелегко, кажуть, жити на дві хати.
Г. А ще нелегше – жить на дві душі!

(Л. Костенко)

9. Установіть відповідність між виділеними словами в односкладному реченні і другорядним чл ном, яким вони є.
1) Додатком;
2) обставиною;
3) присудком.

А. Чумацький шлях долали і долаєм, бо нам пройти судилося цей Щ шлях (Є. Гуцало).
Б. Вам не втекти від правди суду ні в небесах, ні на землі (В. Сосюра).
В. Герой користі не шукає зроду (Леся Українка).
Г. Не можна судити про людину з першого погляду (О. Радиіцев).

зв’язком.
а) Налетіла срібна-срібна хвиля і розбилась на моїм човні. (О. Ольжич)
б) Ти б дивувався: дощ і пізня ніч, а в мене світло і вікно нарозстіж. (О. Теліга)
в) Брешуть на щити лисиці, сонця схід — рудіший крови. (О. Лятуринська)
Г І я не чув, як жайвір в небі тане, кого остерігає з висоти… (В. Симоненко)

2 Познач складне речення із сурядним і підрядним зв’язком.
а) До польового стану вони під’їхали саме в обідню пору, коли
притомлені люди сідали на землю, а здивовані соняшники
придивлялись до них… (М. Стельмах)
б) І те, що мрією було роками, все обернеться в дійсність і можливість. (О. Теліга)
в) Обридло жабам, як на гріх, в болоті жити самостайно… (Л. Глібов)
Г) І чого він такий лихий, ти не знаєш? (О. Довженко)

3. Познач схему, яка відповідає поданому реченню.
Як тебе починала співати, в мене очі горіли, мов жар,
і зайнявся у грудях пожар. (Леся Українка)
а [ ], і [ ], (як). в (Як), [ ], і [ ].
б [Як], ( ), (і ). Г [Як], ( ), і ( ).

друкарень, не мали можливості говорити про себе правду. Моральної ж кривди не знає тільки той народ, який може та вміє пізнавати себе сам, сам осягати власну історію, плекати власну культуру. Коли ж його історію тлумачить йому загарбник, то, ясна річ, що тлумачитиме її за власним розумінням та баченням, на користь собі.

Істина, здавалося б, абеткова, і ми пережили її силу на своїй, як то кажуть, шкурі.

Мабуть, через це в українській свідомості витворилося кілька світоглядних деформацій. Одні з нас беззастережно приймали імперські схеми й тлумачення нашої історії і на цій основі навчалися самі, навчали своїх дітей, онуків і правнуків. Так з’явилися люди байдужі, а то й ворожі до національних цінностей. Інші з нас бачили свою історію гіпертрофовано, вірили ненауковим міфам та легендам, вбачали в своїй землі ледве не пуп земний. Це хвороблива реакція на гніт і примусове приниження національного "я”.

Проте працею сотень самовідданих подвижників ми все-таки пізнавали себе, вивчали й осмислювали.

І справді, яке величезне багатство становлять наші фольклор та етнографія! Як уперто писалися впродовж віків наші літописи! І все для того, щоб не згасала історична пам’ять у народу. За тими скромними літописцями прийшли фахівці історики, які все-таки написали історію нашої землі.

Яку багатоманітні й багатовікову мали ми літературу, котру ще також нам вивчати й пізнавати! Яку своєрідну музику, театр, архітектуру, образотворче мистецтво! Все це – складники великої нашої, спільно твореної книги українознавства.

Саме тому необхідною стає українознавство як наука й шкільний предмет. Пора пізнавати себе не приховано, а відверто й з гідністю.

Предмет "українознавство” не має служити для вивищення нашої національної пихи, коли власний народ ставиться над інші. Та пиха й не властива нам, бо доля наша – не напад і не загарбання чужих земель, не поневолення сусідів. Доля наша – оборона й боротьба за самозбереження. Тому й українознавство для нас – це пізнання своїх коренів та свого внутрішнього "я”.

Українознавство – це пояснення того, чому ми такі, які є сьогодні.