Твiр - чи потрiбно вiдповiдати добром на зло. Не с интернета!!!!

А безсумнівно, напевно, природно, без сумніву, само собою зрозуміло
Б кажуть, повідомляють, на думку, за даними, з погляду
В на щастя, на жаль, на біду, ніде правди діти, чого доброго
Г проте, отже, з одного боку, перш за все, між іншим
2. Поширене означення, що стоїть після означуваного слова, є у реченні (розділові знаки пропущено)
А Вишневий Хутір у степах немов пропечений сльозою.
Б Осінній холодок над спраглою землею шатро гартоване широко розіп’яв.
В У круглому видолинку схожому на денце ложки застигли розпорошені волоконця туману.
Г Громом налякана змахує крилами чапля сердита.
3. Усі компоненти можуть виконувати роль як вставних, так і інших компонентів речення
А очевидно, напевно, мабуть, по-перше, власне кажучи
Б кажуть, звичайно, здається, нарешті, взагалі
В можливо, вочевидь, мовляв, як на зло, головним чином
Г до речі, по-перше, отже, жаль, зокрема
4. Вставне речення є у тексті (окремі розділові знаки пропущено)
А Мелькають дні як п’яти марафонця.
Б Полювання як ви потім самі побачите потребує чимало часу.
В Вже ластівки як до-ре-мі-фа-соль розсілися в зажурі між дротами.
Г А лілії срібляста квітка на синім плесі як лебідка.
5. Правильно відокремлено прикладку у реченні
А. Гуде вогонь, веселий сатана червоним реготом вихопляється з печі.
Б Вогненна зірка в небі пролітала, сичі кричали, вісники біди.
В Любов підкралась тихо, як Даліла, а розум спав довірливий Самсон.
Г Старезні пні - кошлаті поторочі літопис тиші пишуть у траві.
6. Потрібно поставити кому перед порівняльним сполучником (окремі розділові знаки пропущено)
А 7 грудня 1941 року увійде в історію людства як символ ганьби.
Б І, мабуть, нікому немає в світі гірше як мені.
В А я стояла як сліпа від сліз.
Г І голова у нього над плечима була як вежа в шапці сивини.

ІІ рівень
(3 бали. Кожне завдання - 1 б )
Завдання 7 – 8 мають чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний.
7. Потребує редагування речення
А Перечитуючи твої листи, мені ставало спокійніше на душі.
Б Переїхавши до Києва, він розпочав зовсім нове життя.
В Запливши в зарослі очерету, козаки стали на перепочинок.
Г Обійшовши ожеред, мандрівник спробував розгледіти хоча б якийсь вогник.

8. Не треба відокремлювати вставне слово від сполучника (окремі розділові знаки пропущено)
А Ти повинен і отже, можеш.
Б Але звичайно, що то за роман, як люблячих не стрінуть перешкоди?
В Болиголов поріс, а може, й рута на тих місцях.
Г Але ж мабуть, ми правди не зурочим, що світ вже так замішаний на злі, що як платити злочином на злочин, то як же й жити, люди, на землі?
З шести варіантів відповідей оберіть ТРИ правильні
9. Укажіть речення, де правильно розставлені розділові знаки при відокремлених членах
А. Потому несподівано зразу трусонуло сніжком, і земля здавалася аркушем паперу, на якім дитина пробувала фарби: зелені, руді і сірі (М.Коцюбинський).
Б. Поле німує, знесилене літом, спить мертвим сном, руде, обдерте (М.Коцюбинський).
В. На кладці, обнявшись, стояли дві дівчини і, забувши про все на світі, виводили стару сумовиту пісню (М.Стельмах).
Г. Незважаючи на погану погоду біля освітленого під’їзду театру панувало пожвавлення (В.Собко).
Д. Ліс зустрів мене як друга горлиць теплим воркуванням (М.Рильський).
Е. У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими труднощами (О.Гончар).

Світ не без добрих людей. Там добре, де нас нема. Добро і краса житимуть вічно

Це було дуже давно. В одному селі на Україні дівчата і жінки вирішили показати свою майстерність. Домовилися, що в неділю всі прийдуть на сільський майдан, і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, мережива, полотно, скатертину, одяг.У призначений день всі дівчата і жінки прийшли на майдан. Принесли безліч дивовижних речей. У шанованих дідусів та бабусь, яким суспільство доручило назвати наймайстерніших майстринь, очі розбіглися: так багато було талановитих жінок і дівчат. Дружини і дочки багатіїв принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мереживні фіранки, на яких були вив'язані дивовижні птахи.Але переможницею стала дружина бідняка Марина. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережив, хоча все це прекрасно вміла робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся, а Петрусь приніс жайворонка, якого він сам вирізав з дерева. Доклав Петрусь жайворонка до губ - заспівала, защебетала пташка, як жива. Всі стояли на площі, не ворухнувшись, всіх зачарувала пісня, і раптом у блакитному неба заспівав справжній, живий жайворонок, залучений співом з землі."Той, хто творить розумного і доброго чоловіка, - найвправніший майстер", - таким було рішення старійшин".

місті, що розкинулося на схилі прибе­режних гір, я знав майже кожен двір і навіть те, у кого який соба­ка. Цього великого каштанового пса з пухнастим хвостом я не ба­чив ніколи. Собака стояв на причалі і безвідривно дивився у море, на вітрильник.

Величезна пінява хвиля несподівано з громовим гуркотом ударила об берег. Я побачив, що на причалі не стало собаки. Через мить помітив пса недалеко від берега. Він бив передніми лапами по воді, намагаючись урятуватися, скавучав, благав допомогти. Тільки собака пропливав на метр чи на два до берега, як нова хвиля відкидала його назад.

Я більше не роздумував, швидко роздягнувся і кинувся у воду.

Плисти було важко. Зустрічні хвилі заливали обличчя,накривали мене з головою. З високого причалу собаку було добре видно, а тут увесь час я губив його з очей.

Повільно, дуже повільно, але відстань між нами скорочува­лася. Лишилося метрів із п'ять... зо три метри... метр... Я вже бачив очі собаки, а в них — невимовний страх і вдячність.

Я підплив до пса збоку і схопив лівою рукою за нашийник. Однією рукою гріб до берега, а другою тримав собаку. Хвилі, що відкочувалися від берега, були дуже сильні. Вони тягнули в море все, що захоплювали із собою. Мене весь час відкидало назад, але я наполегливо боровся зі стихією. Нарешті ноги торкнулися дна. Ось уже і рятівний берег...

скласти план до тексту обязательно