БАТЬКІВЩИНА ПИШЕТЬСЯ З ВИЛИКОЇ ЧИ З МАЛЕНЬКОЇ ЛІТЕРИ В СЕРЕДИНІ РЕЧЕНЯ?

а)багато говорити
б)скласти утроє
в)мало велосипедів
г)двічі попередити
д)поділити навпіл

Установи відповідність між реченнями та їхніми характеристиками.
1 речення зі смисловими відношеннями чергування явищ
2 речення зі смисловими відношеннями протиставлення;
3 речення зі смисловими відношеннями причини і наслідку;
4 речення, еквівалентами частин
якого є називні речення.
А. Все спить ,однак вже я не сплю .
Б.Як відв'язав він один ланцюжок,так той якось несподівано висунувся у нього з рук...
В.То шумів зелений лист ,то в вінку мінився злотом ряст весняний ,то золотим дощем лились пісні .
Г.І гай , і поле .
Д.Може,квіти зійдуть - і настане ще й для мене весела весна

скарб.

3.Хочеш їсти калачі -- не сиди на печі.

4.Українська пісня -- це геніальна поетична біографія українського народу.

5.Хто мови своєї цурається, той сам себе стидається.

6.Чи підтримуєте ви думку М. Рильського Люби природу не як символ

душі своєї,

Люби природу не для себе,

Люби для неї.

7.Музика в моєму житті

8.Хто багато знає, той силу має

9.Україна - моя Батьківщина

10. Не забувай: ти завжди відповідаєш за всіх, кого приручив.

11. Усяка школа славна не числом, а успіхами своїх учнів.

Роман стрімко переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.

Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть.

Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати який сувенір з рідної України – їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити…

Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.

- Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? – верескнув він. – Дивись.

Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «…під впливом інженери… згідно з якими архітектурний стиль…»

- Хтось узяв рівненьку дощечку, - пояснював Ханенко, - наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано, - хмикнув, - але на продаж не йде. Тобто, - поправився, - на сувенір не згодиться.

Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:

- Ікону давно продав?

Антон вперся поглядом у темні очі Романа.

- Давно. З рік тому, у місті.

- Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси, - мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.

- Розказуй хоч всьому кутку, хоч на все село кричи, - насмішкувато крикнув йому в спину Антон. – Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.

Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.

- Діти… мої… мабуть… до ранку не доживу… - з натугою вилітали з побілілих уст слова. – Довго я… ходила… по цій землі… Живіть і ви… довго… Ікону бережіть… І вона… вас… оберігатиме…

дописати що сталося з іконою.............будь ласка допоможіть