щтьмммммтьпорпсь раеа в рев
5-9 класс
|
ьблтимпабегоритиррррьтьт
Другие вопросы из категории
Твір роздум на морально етичну тему в публіцистичному стилі.Тема твору : "Що таке зрада"
всім хто візьметься буду дуже вдячна С:
Читайте также
цяцька, виграшка.
Охайний, вередливий, чистий, чесний.
Мужній, серйозний, відважний, хоробрий.
Снігопад, метелиця, хурделиця, завірюха.
Бігати, шкандибати, крокувати, іти.
Інструкція, прохання, настанова, вказівка.
Хитрий, лукавий, підлий, мерзенний.
Турбота, уболівання, клопоти, дбання.
Сторож, охоронець, оберіг, доглядач.
Їсти, жерти, лопати, уминати.
Дорогий, доброякісний, міцний, цупкий.
Плакати, ревіти, ричати, рюмсати.
Каганець, блимавка, нічник, мигунець.
Хитрий, лукавий, підлий, озлоблений.
Горизонт, екватор, небозвід, небокрай.
Холодний, крижаний, розжарений, морозний.
Ароматний, духмяний, запашний, пахучий.
потоком висне.2.Відцвіли голубі матіоли,згасло літо на жовтих полях. 3.Реве та стогне Дніпр широкий,сердитий вітер завива.4.Листя слухає вітру зітхання і згортає свої прапори,на покірну красу умивання сонце дивиться сумно згори. 5.У долині село лежить,понад селами туман дрижить. 6.Сонце високо,косари далеко,коси дзвенять,коні пасуться.7.Знову цвітуть каштани,хвиля дніпровська б'є!
ІВАН ПІДКОВА
Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли пановати.
Пановали, добували
І славу, і волю;
Минулося — осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає.
Було колись — в Україні
Лихо танцьовало,
Журба в шинку мед-горілку
Поставцем кружала.
Було колись добре жити
На тій Україні...
А згадаймо! Може, серце
Хоч трохи спочине.
Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце криє.
Синє море звірюкою
То стогне, то виє.
Дніпра гирло затопило.
«Ануте, хлоп’ята,
На байдаки! Море грає —
Ходім погуляти!»
Висипали запорожці —
Лиман човни вкрили.
«Грай же, море!» — заспівали,
Запінились хвилі.
Кругом хвилі, як ті гори:
Ні землі, ні неба.
Серце мліє, а козакам
Того тілько й треба.
Пливуть собі та співають;
Рибалка літає...
А попереду отаман
Веде, куди знає.
Похожає вздовж байдака,
Гасне люлька в роті;
Поглядає сюди-туди —
Де-то буть роботі?
Закрутивши чорні уси,
За ухо чуприну,
Підняв шапку — човни стали.
«Нехай ворог гине!
Не в Синопу, отамани,
Панове молодці,
А у Царград, до султана,
Поїдемо в гості!»
«Добре, батьку отамане!» —
Кругом заревіло.
«Спасибі вам!»
Надів шапку.
Знову закипіло
Синє море; вздовж байдака
Знову похожає
Пан отаман та на хвилю
Мовчки поглядає.